Олег Мікац

Генерал без радянського минулого

Коли в серпні 2015 року Олегові Мікацу присвоїли звання генерал-майора, він став першим українським генералом, який ніколи не служив у радянській армії. Звання він отримав на День Незалежності.

Мікац родом із Новограда-Волинського на Житомирщині. Підлітком він ходив до Школи юних десантників, яку в рідному місті створили ветерани війни в Афганістані. До Збройних сил України він прийшов 1992 року: два роки навчався в Одеському загальновійськовому училищі, а 1996-го закінчив Харківське вище танкове командне училище. У 29 років він служив у складі українського миротворчого контингенту в Іраку: українці входили до польської дивізії й виконували завдання в провінції Васіт поблизу міста Ель-Кут, на кордоні з Іраном. Улітку 2013 року його призначили командиром 93-ї окремої механізованої бригади.

«Я керував обороною»

Коли 2014 року на сході почалася війна, бригада Мікаца воювала проти проросійських угруповань і російських військ. 13 червня під Добропіллям бригаду вперше обстріляли з «Градів». Одну з машин, БМ-21-М1, бійці 93-ї захопили: противник кинув її, відступаючи. «Такої машини навіть не було на озброєнні в Україні», - казав Мікац. 24 липня її підрозділи взяли під контроль Піски й Первомайське, що дало українським військам контроль над дорогою між Донецьком і Дніпропетровськом.

З вересня 2014 року Мікац керував обороною Донецького аеропорту. Позиції його бригади тяглися на понад 30 кілометрів. «Та я ж не обороняв ДАП, я керував обороною», - пояснював він згодом. Ватажок бойовиків «Гіві» дістав його номер телефону й постійно погрожував, вимагаючи залишити аеропорт. Оборону аеропорту, захисників якого прозвали «кіборгами», Мікац організовував майже до самого її кінця.

Після аеропорту

Наступним кроком став 169-й навчальний центр «Десна», де Мікац ще до війни служив заступником: у березні 2015 року він очолив його. Його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 2017 року він став заступником командувача оперативного командування «Захід», а в серпні 2021-го його призначили командувачем оперативного командування «Схід».

Дискусії та оцінки

Восени 2014 року, ще командуючи бригадою, Мікац балотувався до Верховної Ради під третім номером списку партії «Правий сектор» як безпартійний кандидат. За його словами, балотуватися йому запропонував Дмитро Ярош. Партія не подолала п’ятивідсотковий бар’єр, тож депутатом Мікац не став; згодом він казав, що не шкодує про це рішення.

Під час перемир’я за першими Мінськими домовленостями ротації до терміналів аеропорту проходили через блокпости бойовиків, і не всі бійці розуміли, навіщо це робиться. Мікац пояснював, що такий порядок погодили через Спільний центр контролю та координації (СЦКК), куди входили українські й російські військові: щотижневі ротації давали змогу міняти людей без загрози життю, а боєприпаси доставляли іншим шляхом. Рукостискання заступника комбата 93-ї бригади з позивним «Купол» (Олексія Оцерклевича) із ватажком бойовиків «Моторолою» тоді багато критикували в соцмережах. За словами Мікаца, саме під час тієї зустрічі вдалося завезти на диспетчерську вежу вантажівку з боєприпасами.

Чому це важливо сьогодні

Олег Мікац - командир, якого від першого дня служби виховала армія незалежної України, а не радянська. З вересня 2014 року він керував обороною Донецького аеропорту, і, на його переконання, ця оборона мала значення для всієї війни: «ДАП сковував сили супротивника». Його шлях показує, що Україна вміє ростити власних командирів, які беруть на себе відповідальність у найважчу хвилину.