1938–2015
Володимир Бойко
Директор комбінату імені Ілліча
Прийшов на маріупольський завод імені Ілліча трубопровідником, а через 35 років очолив його. Володимир Бойко керував комбінатом понад два десятиліття, був народним депутатом і Героєм України; приватизація комбінату та його перехід до «Метінвесту» викликали суперечки.
Ключові досягнення
- Генеральний директор (1990–1997), згодом голова правління Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча
- Під його керівництвом реконструйовано листопрокатний стан 1700 і цех холодної прокатки, введено в дію машину безперервного лиття заготовок
- Державна премія України в галузі науки і техніки (1999)
- Герой України (2003, указ № 703/2003)
- Народний депутат України IV, V і VII скликань
Від трубопровідника до директора
1955 року юнак з Маріуполя (тоді Жданова) Володимир Бойко прийшов на металургійний завод імені Ілліча трубопровідником. Через 35 років, 1990-го, він став генеральним директором цього комбінату, а з 1997 року, коли підприємство стало акціонерним товариством, очолював його правління.
Між цими датами - уся його кар’єра. Після кількох років на інших роботах і служби в армії Бойко повернувся на завод, 1970 року закінчив Ждановський металургійний інститут і пройшов шлях до начальника листопрокатного цеху та заступника директора з виробництва. Під його керівництвом на комбінаті реконструювали листопрокатний стан 1700 і цех холодної прокатки, запустили машину безперервного лиття заготовок. 1999 року він отримав Державну премію України в галузі науки і техніки, а 2003-го - звання Героя України.
Директор у політиці
Бойко був позаштатним радником Президента Леоніда Кравчука й депутатом Донецької обласної ради. 2002 року він пройшов до Верховної Ради, а згодом ще двічі: 2006 року за списком Соціалістичної партії, 2012-го - за списком Партії регіонів. Він помер у Маріуполі 10 червня 2015 року.
Дискусії та оцінки
Шлях комбінату до приватної власності викликав суперечки. 2000 року Верховна Рада ухвалила окремий закон про приватизацію державного пакета акцій комбінату: його продавали товариству, заснованому працівниками підприємства, за ціною не нижче номінальної. 2010 року представники кіпрських компаній заявили, що придбали контрольний пакет на користь неназваного російського концерну; Бойко це заперечував. Того ж року комбінат оголосив про об’єднання з холдингом «Метінвест» Ріната Ахметова. 2011 року угоду завершили: компанія Бойка отримала 5 % акцій холдингу, які експерти оцінили в 1–1,2 мільярда доларів, а сам він зберіг посаду генерального директора.
Чому це важливо сьогодні
Історія Бойка показує, як великі радянські заводи ставали приватними компаніями в незалежній Україні, і скільки суперечок це викликало.
