Олександр Будько - Знай своїх

До війни він варив каву в київській кав'ярні, а через рік після того, як утратив обидві ноги, виграв медаль Ігор Нескорених. Олександр «Терен» Будько - ветеран батальйону «Карпатська Січ», автор книжки «Історія впертого чоловіка» і голос ветеранів з інвалідністю.

Бариста, який пішов на фронт

Олександр Будько родом із Рівного. До великої війни він вивчав графічний дизайн, брав перші замовлення як фрилансер і працював баристою в київській кав’ярні. 24 лютого 2022 року він пішов до військкомату. Спершу його записали до ІТ-військ, але він хотів на фронт і добровольцем перейшов до 49-го окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Там Олександр, відомий під позивним «Терен», став командиром взводу.

Нові ноги за три місяці

Олександра тяжко поранило в серпні 2022 року в боях на Харківщині, і він утратив обидві ноги. Реабілітацію і протезування він проходив у США. Уже приблизно за три місяці після поранення Олександр став на протези. Згодом він почав відвідувати поранених бійців у шпиталях: підбадьорює їх і радить, як обрати протез чи отримати допомогу від держави.

Медалі в басейні

На Іграх Нескорених у Дюссельдорфі у вересні 2023 року Олександр виграв бронзу в запливі на 50 метрів вільним стилем. Олександр виступав за Україну і на Іграх 2025 року у Ванкувері та Вістлері. У січні 2026 року Президент нагородив його орденом «За заслуги» III ступеня як срібного і бронзового призера Ігор Нескорених з плавання.

Боротьба триває

Олександр Будько активно працює над створенням безбар’єрного середовища та розвитком інклюзивності в Україні, запускаючи соціальні проєкти для адаптації ветеранів і людей з інвалідністю. Своїм прикладом та діяльністю він змінює сприйняття ветеранів у суспільстві та виборює рівні можливості й комфортні умови для кожного.

Чому це важливо сьогодні

Олександр показує кожному, хто повернувся з війни пораненим, і всім іншим, що поранення не скасовує ні спорту, ні творчості, ні звичайного життя. Він дає пораненим те, чого найбільше бракує на початку: живий приклад і пораду від того, хто вже пройшов цей шлях. І нагадує, що «інклюзивність - це не про жалість, це про рівні права та комфорт для кожного». Тож кожен, хто робить свою вулицю, школу чи місто доступнішими, продовжує його справу.