Олександр Іванцов

Чому «Схід» не вийшов разом з усіма?

У травні 2022 року захисники «Азовсталі» отримали наказ зберегти собі життя і почали виходити із заводу в полон. Боєць із позивним «Схід» вирішив інакше: він лишився на окупованому комбінаті, щоб вибратися до своїх самотужки. Це Олександр Іванцов із Луганська.

З Луганська до «Азову»

Олександр народився 3 жовтня 1994 року в Луганську. 2014 року він виходив на проукраїнські мітинги в місті, а коли ним зацікавилися російські спецслужби, мусив виїхати. Дізнавшись, що загинули двоє його друзів з «Азову», на початку 2015 року він сам пішов до цього загону. Воював в АТО та ООС, а 2020 року звільнився в запас і став охороняти цивільні судна від сомалійських піратів.

Гелікоптером в оточене місто

Про повномасштабне вторгнення Олександр дізнався в морі лише 26 лютого 2022 року. Він одразу розірвав контракт і повернувся в Україну. 14 березня він знову був в «Азові», а 25 березня добровольцем полетів гелікоптером Мі-8 в оточений Маріуполь: це була спецоперація воєнної розвідки. У місті він відбивав атаки на лівому березі. Одного разу його група опинилася в оточенні, і командир вирішив здатися. Олександр пропонував прориватися малими групами; з ним погодився піти лише один строковик. Три ночі вони пробиралися руїнами, поки не дісталися своїх. Командир бригади Нацгвардії Денис Шлега потиснув Олександрові руку і подякував, що той «вивів строковика». «Я відповів, що не виводив його, а ми вдвох вийшли як команда», - згадував «Схід».

Тиждень під землею

Коли гарнізон почав виходити в полон, Олександр попросив командира не вносити його до списків для росіян, тож його записали безвісти зниклим. Під каналізаційним люком на території заводу він облаштував схованку: заввишки 1,2 метра, завдовжки 5 і завширшки 2 метри. Ховатися там він планував разом з побратимом, і вони завезли туди матраци, ковдри, їжу й воду. Але в останню мить побратим передумав і вийшов разом з усіма. Тож тиждень Олександр пробув у схованці сам, обмірковуючи, як вийти. Сьомої ночі він переодягнувся в цивільне, сховав зброю і рушив у місто. За 18 днів Олександр дістався неокупованої території: пройшов фільтрацію у ворожому таборі і подолав пішки, за різними даними, від понад 100 до близько 200 кілометрів.

Знову в строю

Після реабілітації Олександр повернувся до війська і став до лав 3-ї окремої штурмової бригади: станом на вересень 2023 року він виконував там завдання з повітряної розвідки. 13 червня 2025 року молодшому сержантові Іванцову присвоїли звання Героя України; нагороду вручили під час відзначення Дня Конституції. Станом на червень 2025 року він знищував техніку ворога на Донеччині й Луганщині.

«Флешбек: Маріуполь»

15 листопада 2025 року на ВДНГ у Києві Третій армійський корпус презентував його книжку спогадів «Флешбек: Маріуполь». Олександр написав її сам. Це реальна історія бійця з елементами авантюризму: про футбольний рух, роботу в приватній військовій компанії в Африці, піратів і кохання. А головне в ній - Маріуполь: як 2022 року він прилетів до міста гелікоптером, воював на «Азовсталі», а потім пройшов 200 кілометрів окупованою територією, щоб повернутися до своїх.

Чому це важливо сьогодні

Олександр Іванцов міг лишитися на безпечній роботі далеко від України, але повернувся, бо не пробачив би собі, якби не став до боротьби. В оточенні він не кинув напарника, а в полон не пішов навіть тоді, коли інших варіантів, здавалося, не лишилося. Він показав, що навіть в оточеному місті й на окупованій землі людина може не втратити волю і віру у свій вихід. Його шлях з Луганська через Маріуполь назад на фронт - про те, що свою землю не залишають, навіть коли її забирають силою.