1973–2022

Ольга Семидьянова

Бойова медикиня «Айдару»

Військова

За посадою вона була швачкою, а насправді рятувала поранених на передовій. Ольга Семидьянова, мама дванадцятьох дітей, шестеро з яких прийомні, 2016 року пішла на фронт і стала бойовою медикинею батальйону «Айдар». Загинула в перші дні великої війни.

Ключові досягнення

  • Разом із чоловіком виховала дванадцятеро дітей: шестеро своїх і шестеро прийомних (дитячий будинок сімейного типу)
  • З 2016 року за контрактом у батальйоні «Айдар»; рятувала поранених на передовій, згодом офіційно стала бойовою медикинею
  • Нагорода «Честь і слава», якою вона дуже пишалася
  • Орден «За мужність» III ступеня (посмертно, указ № 745/2022)

Швачка, яка рятувала поранених

Чи знали ви, що за посадою Ольга Семидьянова була швачкою? 2016 року вона разом із донькою підписала контракт із батальйоном «Айдар». Посада в неї була швейна, але Ольга весь час була на передовій і рятувала поранених як парамедикиня. Лише через два роки до батальйону приїхали фахівці, Ольга пройшла курси й офіційно стала бойовою медикинею.

Мама дванадцятьох

Ольга народилася 1973 року в Запоріжжі. У 19 років вийшла заміж і народила п’ятеро дітей. 2008 року родина переїхала до великого будинку біля Марганця на Дніпропетровщині, де народилася шоста дитина. Тоді на сімейній раді вирішили взяти з дитячого будинку шістьох хлопців віком від 11 років. Так родина Семидьянових стала дитячим будинком сімейного типу, а Ольга - мамою дванадцятьох.

Зі своєю ротою

2015 року чоловік Ольги пішов добровольцем на війну, а наступного року на фронт поїхала і вона. Прощаючись удома, Ольга повторювала: «Якщо ми не будемо там, вони прийдуть у наші будинки». На початку березня 2022 року, коли під час бою командир наказав відвести жінок з передової, вона відмовилася й залишилася зі своєю ротою.

Ольга Семидьянова загинула 3 березня 2022 року на межі Донецької та Запорізької областей. Їй було 48 років.

Як її пам’ятають

За мужність і професіоналізм Ольга мала чимало нагород, а в жовтні 2022 року старшу солдатку Семидьянову посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Кілька її дітей, як і батьки, теж стали на захист України. Місцеві медіа Нікопольщини розповідають її історію серед історій полеглих земляків. «Вона для нас стала прикладом патріотизму та любові до своєї землі», - каже її донька.