Андріана Сусак-Арехта

За документами вона була швачкою, а насправді - штурмовичкою, яка звільняла Луганщину. Андріана Сусак-Арехта пішла на війну добровольницею 2014 року, а потім допомогла створити Жіночий ветеранський рух, щоб жінки в армії більше не були «невидимими».

Швачка, яка ходила в атаку

У військових документах Андріани Сусак значилася посада «швачка». Насправді в батальйоні «Айдар» вона була штурмовичкою і воювала за звільнення Луганщини. Так тоді записували багатьох жінок: закон не дозволяв їм обіймати бойові посади, тож на папері вони мали небойові посади, а на ділі воювали.

З Косова на війну

Андріана родом із Косова на Івано-Франківщині. Вона була учасницею Революції гідності, а 2014 року добровольницею вирушила на схід, у зону бойових дій. Там вона воювала в штурмовій групі й отримала звання молодшої сержантки. Вона кавалерка ордена «За мужність» III ступеня.

Більше не «невидимі»

Андріана - одна з шести героїнь документального фільму «Невидимий батальйон» про жінок на війні та після неї. Інші героїні - Олена Білозерська, Юлія «Тайра» Паєвська, Дар’я Зубенко, Оксана Якубова та Юлія «Білка» Матвієнко. Цей проєкт домагався, щоб жінок офіційно допустили до бойових посад, і 2018 року це сталося. Того ж року Андріана допомагала збирати перші зустрічі ветеранок, з яких виріс Жіночий ветеранський рух, і очолила його. Рух захищає права жінок-військових і ветеранок, а ще створює по всій Україні Алеї пам’яті загиблих захисниць.

Постер фільму «Невидимий батальйон»

Знову в строю

2022 року Андріана повернулася до війська. І, як розповідають у Жіночому ветеранському русі, у її військовому квитку знову з’явилося слово «швачка». Тож її історія досі про те саме: жінки воюють нарівні з чоловіками, і це має бути видно не лише на полі бою, а й на папері.