1943–2005
Раїса Кириченко
Співачка, «берегиня української пісні»
Вона працювала на автозаводі в Кременчуці, а співати на сцені почала в заводському хорі. Згодом Раїсу Кириченко назвали «берегинею української пісні»: її голос знала вся країна, а з її ініціативи в Полтаві виник ансамбль «Чураївна». Герой України.
Ключові досягнення
- Солістка Черкаського народного хору (1968–1983)
- Ініціаторка створення ансамблю «Чураївна» при Полтавській філармонії
- Шевченківська премія (1986), звання Героя України (2003)
- Автобіографічна книжка «Я козачка твоя, Україно» (2003)
Від заводського хору до великої сцени
Раїса Корж народилася 1943 року в селі Корещина на Полтавщині. У школі в сусідньому селі Землянки вона була солісткою хору. Потім працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі. Одного разу виступила на районному огляді самодіяльності, і після цього її взяли співачкою до заводського народного хору.
Голос Черкаського хору
1962 року Раїса стала артисткою ансамблю «Веселка» Полтавської філармонії, потім співала в житомирському ансамблі «Льонок». П’ятнадцять років, з 1968 до 1983-го, вона була солісткою Черкаського народного хору. Згодом повернулася до Полтавської філармонії, де з її ініціативи виник ансамбль «Чураївна». Диплом хорової диригентки Кириченко здобула вже знаменитою співачкою, 1989 року, а пізніше сама навчала співу в Полтавському музичному училищі.
«Тиха вода» і «Два кольори»
Вона співала народні пісні, як-от «Тиха вода» чи «Ой гарна я, гарна», і пісні сучасних композиторів: «Біла хата» й «Мамина вишня» Анатолія Пашкевича, «Два кольори» й «Явір і яворина» Олександра Білаша на слова Дмитра Павличка. Гастролювала в Канаді, США, Австралії, Алжирі, Тунісі та інших країнах. 1986 року отримала Шевченківську премію, 2003-го - звання Героя України. Раїса Кириченко померла 2005 року в Києві й похована в рідному селі.
Чому це важливо сьогодні
Неповторний голос і щире виконання принесли їй всенародну любов, тож її й називають «берегинею української пісні». 2005 року в Полтаві започаткували фестиваль її імені «Пісенні крила Чураївни», а на будинку в Полтаві їй встановили меморіальну дошку.
