1932–1999

Анатолій Солов'яненко

Оперний тенор, соліст Київської опери

Співак / співачка

До 30 років він викладав нарисну геометрію в донецькому інституті й брав приватні уроки співу. Потім були Київська опера, «Ла Скала» й «Метрополітен-опера». Анатолій Солов'яненко - один з найвідоміших українських тенорів, Герой України (посмертно).

Ключові досягнення

  • Соліст Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка (1962–1992)
  • Стажування в театрі «Ла Скала» (1963–1965); соліст «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку (1977–1978)
  • Партії Герцога («Ріголетто»), Альфреда («Травіата»), Рудольфа («Богема»), Ленського («Євгеній Онєгін»), Андрія («Запорожець за Дунаєм»)
  • Народний артист СРСР (1975), Шевченківська премія (1997), Герой України (2008, посмертно, указ № 615/2008)

Інженер, який співав

Анатолій Солов’яненко народився 1932 року в Сталіно (нині Донецьк) у шахтарській родині. Хлопцем він заслуховувався співом Івана Козловського, але вчитися пішов на гірничий факультет Донецького політехнічного інституту. Там він і залишився: викладав графіку й нарисну геометрію, а співу вчився приватно в соліста донецької опери О. Коробейченка.

Від самодіяльності до «Ла Скала»

1962 року він приїхав до Києва зі звітним концертом художньої самодіяльності Донеччини, і того ж року його взяли до Київського театру опери та балету. Перемога на всесоюзному конкурсі молодих виконавців відкрила йому дорогу до Мілана: у 1963–1965 роках він стажувався в театрі «Ла Скала» в маестро Дж. Барра.

Далі були світові сцени. На відкритті виставки «Експо-67» у Монреалі він співав арії Чайковського, Верді й Пуччіні, а поруч - «Повій, вітре, на Вкраїну» і «Дивлюсь я на небо». У 1977–1978 роках він був солістом нью-йоркської «Метрополітен-опера». У Києві Солов’яненко співав Герцога в «Ріголетто», Альфреда, Рудольфа, Ленського, Андрія в «Запорожці за Дунаєм» і Петра в «Наталці Полтавці» Миколи Лисенка. 1992 року після конфлікту з керівництвом театру він залишив трупу й зосередився на концертах.

Анатолій Солов’яненко помер 1999 року в селищі Козин під Києвом і похований там.

Як його пам’ятають

Усе життя він співав і українські пісні та романси, записав 18 платівок. 1999 року його ім’я отримав Донецький театр опери та балету, 2001 року в Козині відкрили його музей, а 2008 року йому посмертно присвоїли звання Героя України. На його честь названо й малу планету 6755.