Архип Люлька - Знай своїх

«У Москві мене вважають українським націоналістом, а в ріднім краю - москалем», - казав Архип Люлька. Хлопець із Київщини почав проєктувати реактивний двигун ще в Харкові й став одним із перших його конструкторів у СРСР. Від 1939 року він працював у росії, але українську мову беріг до кінця.

Літак без пропелера

Як змусити літак летіти швидше, ніж дозволяє пропелер? 1937 року в Харкові над цим працював молодий викладач авіаційного інституту Архип Люлька. Його група спроєктувала турбореактивний двигун РД-1, який мав розганяти літак приблизно до 900 кілометрів на годину. Учена рада інституту оцінила проєкт невисоко, і харківський завод роботу зупинив. Але сам Люлька від ідеї не відмовився.

Учень Михайла Кравчука

Архип Люлька народився 23 березня 1908 року в селі Саварка на Київщині, у великій селянській родині. Рано залишився без батьків, пас худобу й писав вірші. Здібного 11-річного хлопця помітив учитель, математик Михайло Кравчук. Він давав йому складні задачі, радив вступати до Київського політехнічного інституту, а в Києві на перші пів року поселив у себе. 1931 року Люлька закінчив інститут і поїхав працювати до Харкова.

Від Харкова до Москви

1939 року Люльку з його проєктом перевели до Ленінграда, на Кіровський завод, де для нього створили конструкторське бюро. У квітні 1941 року він запатентував схему двоконтурного турбореактивного двигуна, у якому частина повітря обходить камеру згоряння. Війна перервала роботу, і креслення довелося закопати на заводі. Від 1943 року Люлька працював у Москві, а 1946-го очолив власне конструкторське бюро.

Двигуни серії АЛ

Під керівництвом Люльки створили двигуни серії АЛ. Їх ставили на літаки конструкторських бюро Сухого, Іллюшина, Берієва й Туполєва, зокрема на надзвукові. Він розробив теорію і методи розрахунку того, як турбореактивний двигун працює на різних висотах і швидкостях, і першим у СРСР сконструював двоконтурний турбореактивний двигун. Найлегший його двигун, ТС-31М, важив лише 23 кілограми: його поставили на мотопланер Ан-13 Олега Антонова.

«Душа моя тут»

Понад пів життя Люлька прожив у Москві, але дім не забув. Він читав українські журнали, мав удома понад тисячу книжок з українознавства і писав землякам листи тільки українською. У його кабінеті висіли портрети Тараса Шевченка та вчителя Михайла Кравчука. Коли київські урядовці на зустрічі в Саварці виступали російською, він заговорив українською: «Душа моя тут, в Україні, у Саварці». Архип Люлька помер у Москві 1 червня 1984 року.

Чому це важливо сьогодні

Архип Люлька показав, що сільський хлопець, якого вчасно помітив добрий учитель, може стати одним із перших конструкторів реактивних двигунів. Перші кроки на цьому шляху він зробив в Україні: у київському інституті й у харківській лабораторії. Його талант працював на радянську державу далеко від дому, але свою мову й свою Саварку він не зрікся. Його історія нагадує, скільки сил Україна віддала чужій імперії і як важливо, щоб сьогодні такі таланти будували власну країну.