нар. 1957
Валерій Беспалов
Теплоенергетик ЧАЕС, Герой України
«Зайдіть у лазню, вимкніть світло і ви зрозумієте, що там відбувалося», - так Валерій Беспалов описує темний коридор під зруйнованим реактором. 1986 року інженер з Донеччини разом із двома колегами злив воду з-під 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС. 2019-го він став Героєм України.
Ключові досягнення
- 1986: разом з Олексієм Ананенком і Борисом Барановим злив воду з басейну-барботера під зруйнованим 4-м енергоблоком ЧАЕС і цим запобіг можливому повторному вибуху
- Понад два десятиліття працював на Чорнобильській АЕС (з 1980 року, з перервою 1989–1992), згодом - у НАЕК «Енергоатом»
- Герой України (указ № 468/2019)
- Орден «За мужність» III ступеня (2018), орден «Знак Пошани» (1989)
З Донеччини на ЧАЕС
Валерій Беспалов народився 1957 року в селі Лісівка на Донеччині. 1980 року він закінчив Одеський політехнічний інститут за фахом «інженер-теплоенергетик» і того ж року почав працювати на Чорнобильській АЕС, де бував ще на переддипломній практиці. 1986 року він був старшим інженером турбінного цеху.
Звичайна аварія?
25 квітня 1986 року Беспалов відпрацював звичайну зміну й пішов додому. Про вибух уночі він дізнався від колег. «Ми не знали, що аварія радіаційна. Сприймали її, як звичайну, технологічну», - згадує він.
Півтори тисячі тонн води
Невдовзі стало ясно: розплавлена маса з реактора може дістатися басейну, де стояло близько 1500 тонн води, і тоді міг статися повторний вибух. Воду треба було злити, відкривши засувки в коридорі під станцією. Беспалов пішов туди разом з Олексієм Ананенком і Борисом Барановим: у захисних костюмах, гумових рукавицях і чоботах, у респіраторах-«пелюстках». Коридор був темний, світили лише два ліхтарі, і бігти доводилося по коліна в гарячій воді. «Зайдіть у лазню, вимкніть світло і ви зрозумієте, що там відбувалося», - пояснює Беспалов. Через пів години операцію завершили. Коли розплавлена маса дійшла до басейну, води там уже не було.
Ціле життя в галузі
1989 року Беспалов на кілька років пішов зі станції й працював інженером-конструктором, а 1992-го повернувся на ЧАЕС. Згодом працював у НАЕК «Енергоатом». 27 червня 2019 року він став Героєм України разом з Ананенком і посмертно - Барановим.
Чому це важливо сьогодні
Валерій Беспалов не шукав слави: він пішов у темний коридор під реактором, бо цю роботу треба було зробити, і зробити швидко. Катастрофу стримали люди, які в найстрашніші дні виконували свою справу так само сумлінно, як у звичайні. Інженер із Донеччини допоміг відвернути повторний вибух, а потім ще багато років працював, щоб українська атомна енергетика була безпечною. Його історія нагадує: героїзм часто виглядає як чесно зроблена робота.
