1930–2018
Мирослав Попович
Філософ, автор «Червоного століття»
Логік, який вивчав мову науки, написав історію української культури - і отримав за неї Шевченківську премію. Мирослав Попович очолював Інститут філософії імені Сковороди, був співавтором роману про самого Сковороду й входив до керівництва Народного руху.
Ключові досягнення
- «Нарис історії культури України» - Шевченківська премія (2001)
- Книжки «Світогляд давніх слов'ян» (1985), «Червоне століття» (2005), «Бути людиною» (2011)
- Співавтор біографічного роману «Григорій Сковорода» (1984) разом з Іваном Драчем і Сергієм Кримським
- Директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (2001–2018)
- Академік НАН України (2003); орден Свободи (посмертно, 2018)
Від учителя до академіка
Мирослав Попович народився 1930 року в Житомирі. 1953 року він закінчив філософський факультет Київського університету й поїхав працювати в Золотий Потік на Тернопільщині: три роки був там директором школи й учителем історії. 1956 року він вступив до аспірантури Інституту філософії в Києві. З цим інститутом Попович пов’язав усе подальше життя.
Логіка мови і світогляд давніх слов’ян
Як розібратися, що насправді означають слова науки? Попович починав як логік: досліджував мову науки й семантику, тобто те, як знаки пов’язані зі значеннями. 1966 року він захистив докторську дисертацію, а 1969-го очолив відділ логіки наукового пізнання. Згодом його зацікавила історія ідей: він писав про Гоголя й Достоєвського, а 1985 року видав книжку «Світогляд давніх слов’ян».
Роман про Сковороду
Логік, який вивчав мову науки, написав роман. 1984 року вийшов біографічний роман про Григорія Сковороду, який Попович створив разом із поетом Іваном Драчем і філософом Сергієм Кримським.
Історія культури і свобода
1989 року Попович став одним з організаторів Народного руху України й створив перший його осередок. У роки перебудови він фактично став інтелектуальним обличчям Руху: сперечався в телеефірі з Леонідом Кравчуком, який тоді виступав від компартійного керівництва. Після 1989 року Попович входив до його керівництва.
2001 року він отримав Шевченківську премію за «Нарис історії культури України» і того ж року очолив Інститут філософії імені Сковороди, яким керував до 2018 року. Його книжка «Червоне століття» (2005) розповідає про XX століття. Пізніше Попович увійшов до Ініціативної групи «Першого грудня», яку серед інших заснував Любомир Гузар, а 2018 року вийшла його «Філософія свободи».
Мирослав Попович помер 10 лютого 2018 року в Києві.
Чому це важливо сьогодні
Мирослав Попович допоміг українцям побачити свою культуру цілою: від світогляду давніх слов’ян до XX століття. Він показав, що філософія не мусить сидіти в кабінеті: учений може обстоювати свободу й демократію і в книжках, і в громадському житті. Його шлях від сільського вчителя до академіка нагадує, що чесно й самостійно думати - теж спосіб будувати країну. Кожен, хто хоче зрозуміти, звідки походить українська культура і чому свобода варта захисту, може почати з його книжок.
