1897–1983
Борис Тен
Перекладач Гомера, поет
Своє ім'я він узяв від давньогрецької назви Дніпра. Борис Тен (Микола Хомичевський) був священиком Української автокефальної церкви, пережив радянський табір і нацистський полон, а потім подарував українцям «Іліаду» й «Одіссею» Гомера.
Ключові досягнення
- Переклади «Іліади» та «Одіссеї» Гомера з давньогрецької; премія імені Максима Рильського (1979)
- Переклади Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістофана, Арістотеля, Шекспіра, Шіллера, Ґете, Міцкевича та інших
- Збірка сонетів «Зоряні сади» (1970)
- Священик Української автокефальної православної церкви, настоятель Софійського собору в Києві (1924–1926)
- Засновник хору «Льонок» у Житомирі, керівник обласного літературного об'єднання
- Заслужений діяч польської культури (1977); медаль Міністерства культури і мистецтва Польщі за переклади Словацького, Міцкевича та Жулавського
Людина з іменем Дніпра
Звідки взявся псевдонім «Борис Тен»? Давні греки називали Дніпро Борисфеном, і Микола Хомичевський узяв собі ім’я від цієї назви. Під ним він переклав українською «Іліаду» та «Одіссею» Гомера.
Священик у Софії Київській
Микола Хомичевський народився 1897 року в селі Дермань на Волині, у великій родині священника й учительки. На початку Першої світової війни родина переїхала до Житомира. Там він викладав українську мову в школах, закінчив Волинський інститут народної освіти, а 1922 року став священником Української автокефальної православної церкви. У 1924–1926 роках він був настоятелем Софійського собору в Києві. Він входив і до кола київських неокласиків - поетів, серед яких були Микола Зеров і Максим Рильський.
Табір і полон
7 серпня 1929 року Хомичевського заарештували за церковну діяльність, а наступного року засудили до десяти років таборів. Покарання він відбував на Далекому Сході, переважно у Владивостоці, і там керував хором із в’язнів. Його звільнили 1 вересня 1936 року, і він ненадовго повернувся до Києва, а з 1937-го працював у росії. На початку Другої світової війни його мобілізували до Червоної армії, і він потрапив у німецький полон. Після спроби втечі його перевели до табору в Німеччині, звідки він вийшов на волю 1945 року.
Гомер у Житомирі
Після війни Борис Тен жив у Житомирі: працював у театрі, викладав у музичному училищі й учив студентів латини. Він заснував хор «Льонок» і очолював обласне літературне об’єднання. Перекладав Есхіла, Софокла, Арістофана, Шекспіра, Шіллера, Міцкевича, але головною справою його життя стали «Іліада» та «Одіссея». 1966 року його висунули на Шевченківську премію, але не дали її. 1979 року він дістав премію імені Максима Рильського за переклади Гомера. Борис Тен помер 1983 року в Житомирі. Там йому поставили пам’ятник, а в Дерманській гімназії, на його батьківщині, є кімната-музей поета.
Чому це важливо сьогодні
Борис Тен дав українцям змогу читати Гомера своєю мовою, і його переклади збагатили українську літературну мову й словник. Він зробив це після табору й полону. Його приклад показує, що культуру можна будувати навіть тоді, коли тебе намагалися зламати. Кожен, хто перекладає світову класику українською, продовжує його справу: робить Україну частиною великої світової розмови.
