1904–1988
Олена Вітер
Ігуменя монастиря студиток у Львові
Під нацистською окупацією вона ховала єврейських дітей у монастирі, а радянська влада двічі її заарештувала. Мати Йосифа, Олена Вітер, була ігуменею монастиря сестер-студиток у Львові, провела десять років у таборах і стала Праведницею народів світу.
Ключові досягнення
- Черниця з 1922 року; ігуменя монастиря в Якторові (1932–1939), де вела освітні товариства й драматичний гурток
- Ігуменя львівського монастиря студиток (1939–1940, 1941–1945); організовувала збір коштів для ув'язнених націоналістів
- Разом з ігуменом Климентієм Шептицьким координувала порятунок євреїв, передусім дітей, у монастирях студитів
- Праведниця народів світу (Яд Вашем, 1976)
- Пережила смертний вирок 1941 року й десять років радянських таборів; згодом очолювала підпільний монастир у Скалаті
Притулок за монастирськими стінами
Уявіть дитину, яка бачила гетто й утратила родину, а тепер мусить вивчити чужі молитви, щоб не видати себе. Так жили єврейські діти в сиротинці сестер-студиток на околиці Львова під нацистською окупацією. Ним опікувалася ігуменя, мати Йосифа, у світі Олена Вітер. Черниці годували й одягали дітей і вчили їх християнських звичаїв. Якщо дитиною цікавилася влада чи селяни, які приходили до монастиря, ігуменя перевозила її до іншого монастиря студиток.
Порятунок разом із Шептицькими
1942 року митрополит Андрей Шептицький погодився прихистити євреїв, які просили про допомогу. Порятунок у монастирях студитів координували ігумен Климентій Шептицький і мати Йосифа. Скільки людей вона врятувала, достеменно невідомо: список, складений за її участі, був у радянській кримінальній справі проти неї і зник з архіву. Серед урятованих дітей називають Лілі Польман, Натана Левіна й Адама Ротфельда. 1976 року ізраїльський меморіал Яд Вашем визнав Олену Вітер Праведницею народів світу.
Дві радянські в’язниці
Олена народилася 1904 року в селі Миклашів біля Львова, а 1922 року стала черницею-василіянкою. Ігуменею львівського монастиря студиток вона стала 1939 року і збирала кошти для ув’язнених націоналістів. 11 червня 1940 року радянська таємна поліція (НКВС) заарештувала її за співпрацю з учасниками визвольного руху. У в’язниці її катували, а в червні 1941-го засудили до розстрілу, але вона вижила. У жовтні 1945 року її заарештували вдруге й засудили до 20 років. Близько десяти років вона провела в таборах Сибіру й Мордовії.
Монастир, якого не мало бути
Після таборів мати Йосифа очолила підпільний монастир студиток у Скалаті на Тернопільщині, хоча влада постійно її переслідувала. Померла вона у Львові 1988 року.
Чому це важливо сьогодні
Мати Йосифа показала, що навіть під окупацією можна врятувати чуже життя, якщо не відвертатися. Вона ризикувала всім заради чужих їй єврейських дітей, і її визнання Праведницею народів світу нагадує світові, що серед українців у ті роки були люди, які рятували своїх сусідів-євреїв. Ні смертний вирок, ні десять років таборів її не зламали: після них вона знову очолила монастир, хай і підпільний. Її історія показує, що віра й совість можуть вистояти і перед нацистською окупацією, і перед радянським терором.
