Катерина Зарицька

Чому в'язні Владимирського централу різних народів мовчки віддавали честь жінці у вікні пральні? Катерина Зарицька очолювала підпільний Український Червоний Хрест, була зв'язковою Романа Шухевича і провела в ув'язненні близько 30 років.

Вітання з вікна пральні

Владимирський централ був російською в’язницею для особливо небезпечних, з погляду радянської влади, злочинців. Коли бригаду в’язнів виводили на роботу, вони проходили повз вікно тюремної пральні. Там стояла висока напівсива жінка й вітала їх. І всі - українці й литовці, євреї й росіяни, молдавани й вірмени - мовчки знімали шапки або салютували. Так згадував колишній в’язень, ленінградець Анатоль Радиґін. Цією жінкою була Катерина Зарицька.

Донька професора в підпіллі

Катерина народилася 1914 року в Коломиї, в родині математика Мирона Зарицького. 1930 року, ще гімназисткою, вона вступила до юнацької мережі ОУН. 1934 року її заарештувала польська поліція: Зарицька допомогла втекти за кордон бойовикові, причетному до вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Її судили разом зі Степаном Бандерою та іншими членами ОУН. Вирок - 8 років ув’язнення, згодом строк скоротили до 4,5 року.

1939 року Катерина вийшла на волю й одружилася з Михайлом Сорокою, теж членом ОУН. Наступного року обох заарештували радянські органи. У львівській тюрмі «Бригідки» Катерина народила сина Богдана, згодом відомого художника-графіка.

Червоний Хрест у підпіллі

Із листопада 1943 до весни 1945 року Зарицька керувала підпільним Українським Червоним Хрестом у чотирьох галицьких областях. Вона організовувала шпиталі для поранених членів ОУН і вояків УПА, шукала для них лікарів і ліки. Потім стала особистою зв’язковою головнокомандувача УПА Романа Шухевича: шукала для нього безпечні помешкання й передавала його доручення. Під псевдонімом «У. Кужіль» писала статті й брошури.

21 вересня 1947 року її заарештували в Ходорові. Наступного року суд призначив їй 25 років ув’язнення, і вона відбула їх до кінця: у Верхньоуральській і Владимирській тюрмах, а з 1969 року в таборі в Мордовії. Після звільнення 1972 року їй заборонили жити в Західній Україні, і вона оселилася у Волочиську, де й померла 1986 року.

Дискусії та оцінки

Шлях Зарицької - частина історії ОУН і УПА, оцінки якої досі розходяться. У 1930-х ОУН вдавалася до політичних убивств, і польський суд засудив Зарицьку саме за участь у таких справах: допомогу бойовикові після вбивства Пєрацького та стеження за людьми, яких організація збиралася вбити. Під час арешту 1947 року вона відстрілювалася і поранила співробітника МДБ. Радянська пропаганда і через десятиліття писала про її статті як про «сповнені зоологічної ненависті до всього радянського».

Чому її пам’ятають

У Львові є вулиця Зарицьких, названа на честь Катерини та її батька, а вулиці її імені є в Коломиї та Волочиську. 1991 року її поховали поруч із чоловіком на Личаківському цвинтарі. Пластуни Львова назвали її ім’ям свій курінь.