Степан Бандера - Знай своїх

У СРСР його прізвище стало лайливим словом, а для багатьох українців воно символ спротиву. Степан Бандера очолював ОУН(р), чиї прихильники 1941 року проголосили Акт відновлення Української держави. Одна з найсуперечливіших постатей історії.

Одне прізвище, два значення

Чому слово «бандерівець» звучить і як образа, і як знак гордості? У повоєнному СРСР ним таврували українських націоналістів, і в Росії так його вживають досі. А для багатьох українців Степан Бандера - символ спротиву і нацистському, і радянському режимам. Щоб розібратися, варто подивитися на саму історію.

Шлях у підпілля

Степан Бандера народився 1909 року в селі Старий Угринів на Прикарпатті, у родині греко-католицького священника. 1927 року він вступив до Української військової організації, а 1929-го, студентом Львівської політехніки, до ОУН. 1933 року він очолив Крайову екзекутиву ОУН на західноукраїнських землях. 1936 року польський суд засудив його до страти за організацію вбивства міністра Броніслава Пєрацького; вирок замінили довічним ув’язненням.

Акт 1941 року і нацистський табір

1940 року ОУН розкололася, і Бандера очолив її революційне крило, ОУН(р). 30 червня 1941 року у Львові його прихильники проголосили Акт відновлення Української держави. Берлін відреагував різко негативно, але Бандера відмовився відкликати Акт. Його ув’язнили спершу в Берліні, а з 1942 року в спеціальному блоці для політв’язнів «Целленбау» концтабору Заксенгаузен, де він пробув до осені 1944 року. Двоє його братів, Олександр і Василь, загинули 1942 року в Аушвіці.

Після війни Бандера жив в еміграції в Мюнхені й очолював Закордонні частини ОУН. 15 жовтня 1959 року його вбив агент КДБ Богдан Сташинський.

Дискусії та оцінки

Бандера - одна з найсуперечливіших постатей української історії. Історики критично оцінюють радикальну ідеологію ОУН(р), зокрема її антисемітизм і ксенофобію. У 1939–1941 роках ОУН співпрацювала з німецькою військовою розвідкою, зокрема у створенні батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд», а текст Акта 30 червня 1941 року декларував співпрацю з нацистською Німеччиною. Проголошення Акта супроводжували погроми у Львові. Доказів, що Бандера особисто їх підтримував, історики не знаходять, але зазначають, що він знав про насильство й не вжив заходів, щоб захистити меншини. Тривають дискусії і про відповідальність керівництва руху за масові вбивства польського населення Волині 1943 року; сам Бандера тоді перебував у німецькому ув’язненні.

Указ 2010 року про присвоєння Бандері звання Героя України суди визнали неправомірним (2010–2011). Радянська пропаганда десятиліттями використовувала його ім’я, щоб дискредитувати будь-який український рух за незалежність.

Чому це важливо сьогодні

Постать Бандери показує, наскільки складною була боротьба за незалежність у XX столітті, і вчить розрізняти історичні факти, оцінки істориків та пропаганду.