Костянтин Острозький

Польський хроніст назвав його «другим Ганнібалом» і «руським Сципіоном». Князь Костянтин Острозький очолював військо Великого князівства Литовського, втік із московського полону, переміг під Оршею 1514 року й будував православні храми від Волині до Вільна.

Ключові досягнення

Великий гетьман литовський (1497–1500, 1507–1530)

Перемоги над татарами під Вишнівцем (1512) і над Ольшаницею (1527), де звільнив тисячі бранців

Перемога над московським військом під Оршею (1514)

1511 року домігся від короля підтвердження права київських православних ієрархів на власний церковний суд

Збудував православні храми в Україні та Литві, зокрема дві церкви у Вільні; підтримував Києво-Печерський монастир

«Руський Сципіон»

Чому польський хроніст назвав волинського князя «другим Ганнібалом» і «руським Сципіоном», як великих полководців давнини? Костянтин Острозький народився близько 1460 року, імовірно в Острозі, і змолоду ходив у походи з батьком. 1497 року під Очаковом він розбив татарське військо й звільнив полонених. Невдовзі його призначили великим гетьманом литовським, тобто головнокомандувачем війська Великого князівства Литовського.

Сім років у полоні

1500 року на річці Ведроші військо Острозького зазнало тяжкої поразки, а сам він потрапив у московський полон. Після перемир’я 1503 року Москва відпустила інших полонених, але не його: князя хотіли переманити на свою службу. 1506 року він письмово присягнув московському великому князеві, отримав маєтки й посаду, але за першої нагоди втік і восени 1507 року прибув до Вільна. Король повернув йому всі посади й додав нові.

Від Вишнівця до Орші

1512 року під Вишнівцем гетьман розбив татар і звільнив 16 тисяч бранців. 1514 року під Оршею його військо здобуло гучну перемогу над московським. 1527 року над річкою Ольшаницею на Київщині він знову розбив татар і відбив, за різними даними, від 40 до 80 тисяч полонених.

Оборонець православних

1511 року на прохання Острозького король підтвердив право київських православних ієрархів самим судити й керувати церквою без втручання світської влади. Князь будував храми в Україні та Литві, зокрема дві православні церкви у Вільні, і щедро підтримував Києво-Печерський монастир.

Батько двох князів

Від першого шлюбу Острозький мав сина Іллю, батька Гальшки Острозької, від другого - сина Василя, майбутнього Костянтина-Василя Острозького. Гетьман помер у серпні 1530 року; за різними даними, у Турові або у Вільні. Його поховали, як він заповів, в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Чому це важливо сьогодні

Костянтин Острозький показав, що князь із Волині може стати полководцем, якого сучасники порівнювали з героями давнини. Його перемоги зупиняли татарські напади й повертали додому тисячі людей, захоплених у полон. Навіть після семи років полону він повернувся служити своїй державі, а не тій, що його тримала. Він боронив право православної церкви жити за власними законами й будував для неї храми. Кожен, хто сьогодні захищає Україну й дбає про її віру й культуру, продовжує його шлях.