Василь Вражливий - Знай своїх

Як у радянському Харкові надрукувати повість проти більшовизму? Василь Вражливий ховав правду в алегорію. Прозаїк і перекладач із ВАПЛІТЕ, він 1934 року був заарештований, відбував ув'язнення на Соловках і в грудні 1937-го був розстріляний.

Ключові досягнення

Збірки оповідань «В яру» (1924), «Земля» (1925), «Вовчі байраки», «Молодість», «Шість оповідань» (1930)

Повісті-алегорії «Життя білого будинку» (1927) і «Батько» (1929)

Повість «Перемога» (1932) і роман «Справа серця» (1933)

Переклади «Шагреневої шкіри» Бальзака (1929) й «Історії Жіль Блаза із Сантільяни» Лесажа (1935)

Член літературних організацій «Урбіно» (1924), ВАПЛІТЕ (1926–1928) і «Пролітфронт» (1929–1931)

Повісті з другим дном

Як у радянському Харкові 1920-х написати повість проти більшовизму і надрукувати її? Василь Вражливий робив це через алегорію. Дослідники вважають, що його повісті «Життя білого будинку» (1927) і «Батько» (1929) заперечують нелюдську суть більшовизму. Вони показують, як «соціальний експеримент» нової влади ламав людські долі й руйнував усе, на чому трималося життя людини й суспільства.

З Опішні до Харкова

Справжнє прізвище письменника - Штанько. Він народився 1903 року в містечку Опішня на Полтавщині. Закінчив гімназію в Зінькові й агрономічну школу в Опішні, потім учився у вечірньому робітничому технікумі в Харкові. Друкуватися почав 1923 року, а з 1924-го працював редактором у Державному видавництві УСРР.

Поруч із Хвильовим

У Харкові Вражливий зблизився з Миколою Хвильовим, Миколою Кулішем, Михайлом Яловим і Григорієм Епіком. Він належав до літературних організацій «Урбіно» (1924), ВАПЛІТЕ (1926–1928) і «Пролітфронт» (1929–1931). Писав про найупослідженіших людей села й міста, про насильство й зламані долі, і дивився на своїх героїв очима гуманіста. Так з’явилися збірки «В яру», «Земля», «Вовчі байраки», повість «Перемога» (1932) і роман «Справа серця» (1933). А ще він переклав українською «Шагреневу шкіру» Бальзака й «Історію Жіль Блаза із Сантільяни» Лесажа.

Соловки

1934 року органи НКВС заарештували Вражливого в Харкові у вигаданій справі «контрреволюційної організації колишніх боротьбистів». 1935-го його засудили до десяти років ув’язнення, яке він відбував у Соловецькому таборі. 1937 року слідчі сфабрикували нове звинувачення - у «диверсійно-терористичній шпигунській діяльності». 8 грудня 1937 року Василя Вражливого розстріляли - того самого дня, що й іншого в’язня Соловків, сатирика Миколу Любченка (Костя Котка). 1956 року Вражливого реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Василь Вражливий показав, що навіть під пильним оком цензури можна сказати правду про насильство: через алегорію, через долю однієї людини. Він писав про тих, кого найменше чути, і стояв на боці людини, а не системи. Він перекладав для українських читачів Бальзака й Лесажа. Його проза - частина літератури 1920-х, яку влада намагалася стерти разом з авторами, і кожен, хто її відкриває, повертає їм голос.