Дмитро Бузько - Знай своїх

Утікач із сибірського заслання, агроном із копенгагенським дипломом і сценарист фільму Леся Курбаса. Дмитро Бузько, письменник-футурист із «Нової генерації», писав повісті й сценарії для молодого українського кіно. 1937 року його розстріляли в Одесі.

Ключові досягнення

Повість «Лісовий звір», екранізована за його сценарієм

Сценарій фільму Леся Курбаса «Макдональд» (1924); співавтор сценарію фільму «Тарас Шевченко»

Книжка «Кіно й кінофабрика» (1928)

Романи «Голляндія» (1930) і «Кришталевий край» (1935)

Член футуристичного об'єднання «Нова генерація» (1927–1931)

Як сценарист опинився в Данії?

Утік із заслання. Дмитро Бузько народився 1890 року (за іншими даними - 1891-го) у Новомиргороді, нині на Кіровоградщині, у родині священника. Навчався в Одеській духовній семінарії й там пристав до підпільних революційних гуртків. 1907 року його засудили до каторги, яку замінили засланням до Сибіру. 1912 року Бузько втік за кордон, об’їхав кілька країн Європи й осів у Данії. У Копенгагені він вивчав агрономію і 1915 року закінчив навчання. 1918 року працював у дипломатичній місії Української Народної Республіки в Данії.

Кіно і футуристи

Повернувшись в Україну, на початку 1920-х Бузько деякий час служив в одеській ЧК (радянській таємній поліції), а потім узявся за літературу й кіно. Його повість «Лісовий звір» екранізували за його ж сценарієм. На Одеській кінофабриці він писав сценарії, зокрема до фільму Леся Курбаса «Макдональд» (1924), і був співавтором сценарію «Тараса Шевченка», першого біографічного фільму про поета. 1928 року вийшла його книжка «Кіно й кінофабрика».

1927 року Михайль Семенко, Гео Шкурупій та інші колишні панфутуристи заснували в Харкові об’єднання «Нова генерація». Бузько став одним із нових його членів. Він писав романи, зокрема «Голляндію» (1930) про перший колгосп на Київщині й «Кришталевий край» (1935) про промисловість.

Одне речення про Сталіна

1937 року Бузька виключили зі Спілки радянських письменників України за слова: «коли наш великий мудрий Сталін помилиться, ми - демократія - скажемо: ти помилився». 20 жовтня 1937 року його заарештували в Одесі. На слідстві він заперечував, що належав до «контрреволюційної націоналістичної організації», але його засудили до розстрілу. 14 листопада 1937 року Дмитра Бузька розстріляли в Одесі. 1957 року його реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Бузько був серед тих, хто в 1920-х писав для молодого українського кіно: сценарії, повісті для екрана, книжку про кінофабрику. Він бачив Європу й працював поруч із Курбасом і футуристами, які шукали для України сучасну мову мистецтва. Його доля показує, як дорого тоді коштувало вільне слово: навіть думка, що вождь може помилитися. Кожен, хто сьогодні пише для українського кіно й чесно каже, що думає, продовжує цю справу.