Олекса Слісаренко

1927 року він різко відповів самому Максимові Горькому, який не дозволив видати українською свій роман «Мати». Олекса Слісаренко - поет-символіст, який став автором гостросюжетної прози, член «Гарту» й ВАПЛІТЕ. 1937 року його розстріляли в Сандармосі.

Ключові досягнення

Поетичні збірки «На березі Кастальському» (1919), «Поеми» (1923), «Байда» (1928)

Понад 20 гостросюжетних оповідань і романів, серед них «Чорний ангел» (1929), «Хлібна ріка» і «Страйк» (1932)

Головний редактор видавництва «Книгоспілка» в Харкові

Співредактор «Універсального журналу» (1928–1929)

Зібрання творів у шести томах (1931–1933)

Агроном зі Слобожанщини

Олекса Слісаренко (справжнє прізвище - Снісар) народився 1891 року в родині ремісника на хуторі на Слобожанщині; тепер це село Шипувате на Харківщині. Він учився на агронома в Кучерівській і Харківській сільськогосподарських школах і закінчив навчання 1912 року. Вірші почав писати 1911 року, але друкувався рідко.

Від окопів до символістів

Одразу після школи Слісаренка забрали до війська. Він пройшов Першу світову війну й дослужився до офіцера. З 1917 року жив у Києві, де пристав до поетів-символістів із гурту «Музагет», а згодом - до футуристів. Його перша збірка, «На березі Кастальському», вийшла 1919 року.

Як символіст став автором детективів

З 1924 року Слісаренко писав прозу - і зовсім не таку, як вірші. Він створив понад 20 гостросюжетних оповідань і романів, кримінальних і пригодницьких, на зразок англійських та американських. Їхні герої - не супермени, а звичайні люди, яких закрутила революція 1917 року. Найвідоміший із цих романів - «Чорний ангел» (1929). У 1931–1933 роках вийшло зібрання його творів у шести томах.

Суперечка з Горьким

У Харкові Слісаренко був головним редактором видавництва «Книгоспілка» і співредактором «Універсального журналу». Він належав до спілки «Гарт», а 1926–1928 років - до ВАПЛІТЕ, де були також Микола Хвильовий і Микола Куліш. 1927 року Слісаренко різко відповів Максимові Горькому, який не дозволив видати український переклад свого роману «Мати». Горький назвав українську мову «наріччям», а Слісаренко оприлюднив його листа і звинуватив Горького та всю російську інтелігенцію у великодержавному шовінізмі. Офіційна критика дорікала письменникові, що його твори мають слабкий ідейний зміст і що він бореться проти того, щоб українська література залишалася провінційною.

Соловки і Сандармох

29 квітня 1934 року Слісаренка заарештували. 1935 року військовий трибунал засудив його до 10 років ув’язнення, яке він відбував на Соловках. 9 жовтня 1937 року особлива трійка НКВС засудила його до розстрілу. 3 листопада 1937 року Слісаренка розстріляли в урочищі Сандармох у Карелії; того ж дня там загинули Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний і Валер’ян Поліщук. 1957 року Слісаренка реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Олекса Слісаренко показав, що українською можна писати гостросюжетні детективи й пригоди так, як писали англійські й американські автори. Його герої - не супермени, а звичайні люди, яких закрутила революція. Він не хотів, щоб українська література лишалася провінційною, і не змовчав навіть тоді, коли Горький не дозволив перекласти свій роман українською. Кожен, хто сьогодні пише чи читає український детектив, продовжує справу, яку він вів ще в 1920-х.