1855–1940
Дмитро Яворницький
Історик запорозького козацтва
Придивіться до писаря в центрі «Запорожців» Іллі Рєпіна: йому позував історик Дмитро Яворницький. «Козацький батько» написав тритомну історію запорожців, зібрав у Катеринославі близько 80 тисяч пам'яток і рятував старовину Дніпрових порогів перед затопленням.
Ключові досягнення
- «Історія запорозьких козаків» у трьох томах (1892–1897)
- Перша біографія Івана Сірка (1894)
- Історичний консультант і модель для писаря на картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»
- Директор Катеринославського (Дніпровського) історичного музею (1902–1933): фонди зросли з 5 до близько 80 тисяч пам'яток
- Керівник археологічної експедиції в зоні затоплення Дніпрогесу (1927–1932), книжка «Дніпрові пороги» (1928)
- «Словник української мови»: близько 40 років праці, перший том (1920)
- Академік ВУАН (1929), понад 200 праць
Писар із картини Рєпіна
Придивіться до писаря в центрі картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Йому позував історик Дмитро Яворницький. Він був і консультантом художника: позичав речі зі своєї колекції й шукав для картини натурників. Козаками Яворницький захопився шестирічним, коли батько читав йому вголос «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя. Народився він 6 листопада 1855 року в селі Сонцівка на Слобожанщині, у родині сільського дяка.
Лекції, через які він утратив роботу
1881 року Яворницький закінчив Харківський університет, і його залишили готуватися до професорства. Керівництво вимагало: «Ваші запорожці нам не потрібні. Пишіть про Фінляндію». Яворницький відмовився, а після його публічних лекцій про запорожців посадовці назвали його погляди «українофільством», і роботу він утратив. У Петербурзі історія повторилася: 1891 року міністр освіти заборонив йому викладати через «тенденційні» лекції. Він працював у Середній Азії, де став одним з ініціаторів краєзнавчого музею в Самарканді, а потім у Варшаві й Москві, і весь цей час писав.
Історія запорожців у трьох томах
У 1892–1897 роках вийшла його тритомна «Історія запорозьких козаків», а 1894-го - перша біографія Івана Сірка. Він записував і народні пісні, одним із перших використовуючи для цього фонограф. Недарма його прозвали «Нестором Запорожжя», як давнього літописця. Альбом «З української старовини» (1900) до його тексту проілюстрували Сергій Васильківський і Микола Самокиш.
Музей у Катеринославі
1902 року Яворницький очолив історичний музей у Катеринославі, нині Дніпрі. Він сам продумав для нього будинок, а фонди за тридцять років зросли з 5 до близько 80 тисяч пам’яток, і музей став одним із найбагатших в Україні. 1910 року Яворницький подорожував до Єгипту й у Гелуані гостював у Лесі Українки, яка лікувалася там. «Словник української мови» він укладав близько 40 років і зібрав, за його словами, понад 50 тисяч слів, але встиг видати лише перший том (1920) на понад 8 тисяч слів. У 1927–1932 роках, перед тим як Дніпрогес затопив Дніпрові пороги, він керував експедицією, що врятувала близько 40 тисяч археологічних знахідок.
«Буржуазний націоналіст»
1933 року радянська влада звинуватила Яворницького в «буржуазному націоналізмі». Його звільнили з музею й університету, провели обшук, кілька днів допитували, після чого він довго хворів. До кінця життя він залишався без роботи. Помер 5 серпня 1940 року, а 1961-го, на прохання містян, його перепоховали біля музею, який тепер носить його ім’я.
Чому це важливо сьогодні
Яворницький повернув українцям запорозьке козацтво як живу історію: його книжки, знахідки й записані пісні досі лежать в основі того, що ми знаємо про Січ. Він урятував тисячі пам’яток, які інакше зникли б під водою чи в забутті, і зібрав музей, що й сьогодні розповідає Дніпру про його минуле. Навіть утративши роботу й зазнавши переслідувань, він не відступився від своєї справи. Кожен, хто береже пам’ять свого краю, іде його шляхом.
