Кость Буревій - Знай своїх

Футурист Едвард Стріха писав ультраліві вірші, і журнал футуристів сприйняв його всерйоз. Тільки Стріхи не існувало: його вигадав Кость Буревій, колишній революціонер-есер, який став захисником української культури. У грудні 1934 року його розстріляли в Києві.

Поет, якого не існувало

1930 року вийшла поема «Зозендропія» футуриста Едварда Стріхи. Стріха, футурист і дипкур’єр, писав гучні ультраліві вірші, і в журналі футуристів «Нова генерація» його творчість прийняли за чисту монету. Тільки ніякого Стріхи не було. Його вигадав Кость Буревій, щоб висміяти офіційну «пролетарську» літературу і «соцреалізм». «Зозендропію» називають шедевром пародії. Але й сам автор прожив пів життя під вигаданим ім’ям: справжнє його прізвище - Сопляков.

Українець із Вороніжчини

Кость народився 1888 року в бідній селянській родині на Вороніжчині (нині росія), у слободі Євстратівка, яку колись заснували українські селяни під назвою Меженка. Себе він називав сином «селянина-українця». У школі дітям наказували говорити «только по-русскі», а вчителька навіть пояснила хлопцеві, що його звуть не Кость, а Константін. Та саме там він уперше почув українську книжку. Згодом купив «Кобзар», віддавши за нього свій місячний бюджет, і читав Котляревського, Куліша, Марка Вовчка.

Революціонер

Підлітком Кость вступив до Партії соціалістів-революціонерів (есерів), російської революційної партії. Його раз у раз арештовували й засилали до Карелії та Сибіру. У грудні 1917 року він увійшов до Центрального комітету есерів, 1918-го від воронізьких селян був у Центральній Раді в Києві, а потім став одним з керівників антибільшовицького повстання на Поволжі. 1922 року його заарештувала ЧК, і від 1923 року Буревій відійшов від політики.

Захисник української культури

Відтоді він працював для української культури. У Москві допомагав створити українську театральну студію й видавництво «Село і місто», влаштовував виставки українських художників, зокрема Михайла Бойчука. У брошурі «Європа чи Росія» (1926) він сперечався з Миколою Хвильовим, але згодом став його прихильником. З футуристами Михайля Семенка він полемізував, а потім і містифікував їх Стріхою. Його сатиричні ревю ставили театри «Березіль» і «Веселий пролетар». А ще він написав історичну драму «Павло Полуботок» про гетьмана, який загинув у петербурзькій в’язниці.

Грудень 1934 року

1929 року Буревій переїхав до Харкова, і того ж року офіційна критика почала його цькувати. 1934 року він захистив у Москві кандидатську дисертацію «Драматургія Ромена Роллана». Того ж року, рятуючись від репресій в Україні, він виїхав до Москви, але восени його заарештували й там. Слідство звинуватило його в підготовці замаху на Сталіна. Разом з іншими діячами української культури, серед них Олекса Влизько, Дмитро Фальківський і Григорій Косинка, його засудили як «терориста», і 17 грудня 1934 року Костя Буревія розстріляли в Києві. Його тюремні спогади «Мертві петлі» (1903–1917) загинули в НКВС, але дружина й донька вивезли частину архіву за кордон, і донька Оксана видала врятовані твори батька.

Дискусії та оцінки

Буревій більшу частину життя діяв у російській революційній політиці: був членом ЦК есерів і до 1922 року боровся проти більшовиків. Українській культурі він цілком присвятив себе лише після 1923 року, тому його називають «українським націоналістом в особі російського есера». Його полеміки були гострими: він виступав і проти Хвильового, і проти футуристів, а дослідники згадують його сварливий характер. Пишуть також, що саме він утвердив ототожнення футуризму з фашизмом.

Чому це важливо сьогодні

Кость Буревій пройшов шлях від російського революціонера до українського письменника: хлопець, якому в школі забороняли рідну мову, зрештою присвятив себе українській культурі. Його Едвард Стріха показав, що сміх може бути зброєю: одна вигадана постать висміяла цілу офіційну «пролетарську» літературу. Він обстоював українську культуру навіть далеко від України, у Москві. Кожен, хто бачить фальш і не боїться над нею посміятися, продовжує його справу.