1681–1736
Феофан Прокопович
Архієпископ, реформатор церкви Петра I
1705 року він зобразив гетьмана Мазепу в п'єсі в образі князя Володимира, а після Полтави назвав його «новим Юдою». Феофан Прокопович - ректор Києво-Могилянської академії, згодом радник Петра I й автор «Духовного регламенту», який підпорядкував церкву імперській державі.
Ключові досягнення
- Трагікомедія «Володимир» (1705), присвячена гетьманові Мазепі
- Ректор Києво-Могилянської академії (1711–1716)
- Підручники з поетики й риторики; курси філософії, математики й природознавства
- «Духовний регламент» (1721) - статут Синоду, що замінив патріаршество
- Віцепрезидент Синоду (з 1721), архієпископ Новгородський (з 1725)
Князь Володимир із обличчям гетьмана
Чи знали ви, що гетьман Мазепа «зіграв» роль князя Володимира? 1705 року молодий викладач Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович написав трагікомедію «Володимир», присвятив її гетьманові Іванові Мазепі і зобразив його в образі великого князя Володимира. А після Полтави той самий автор назве Мазепу «новим Юдою».
Київський учений
Він народився 1681 року в Києві (мирське ім’я - Єлеазар). 1696 року закінчив Києво-Могилянську академію, навчався далі в Литві, Польщі й у грецькій колегії святого Афанасія в Римі. 1704 року повернувся до Києва й викладав поетику, риторику, філософію і богослов’я, а 1711–1716 років був ректором академії. Його підручник поетики спирався на античні зразки, курс риторики вимагав, щоб зміст важив більше за прикраси. У філософії він знайомив студентів з ідеями Декарта, Бекона й Локка.
Після Полтави
Прокопович славив Мазепу в проповідях і називав Київ другим Єрусалимом. Але після поразки гетьмана 1709 року він засудив його і присягнув на повну вірність Петрові I. Відтоді його кар’єра пішла вгору: цар покликав його до Санкт-Петербурга проповідником і радником, 1718 року його висвятили на єпископа Псковського, а 1725 року він став архієпископом Новгородським.
Церква під владою царя
1721 року за дорученням Петра I Прокопович написав «Духовний регламент». Цей статут скасував патріаршество і передав керування церквою Синодові, підпорядкованому цареві; Прокопович став віцепрезидентом Синоду. Основні положення регламенту діяли аж до 1917 року. Після смерті Петра супротивники з церковних кіл і бояри відсунули його від впливу. Помер Прокопович 1736 року в Санкт-Петербурзі.
Дискусії та оцінки
Прокоповича називають одним із головних теоретиків російського самодержавства: за його «Духовним регламентом» церква перетворилася на частину державної бюрократії. Його критикують і за зміну позицій: після 1709 року він долучився до кампанії проти Мазепи, якого раніше прославляв, і називав гетьмана «новим Юдою». Водночас дослідники визнають його вагомий внесок у науку й освіту: він приніс до Києво-Могилянської академії нові ідеї європейської філософії та природознавства, а його спадщина, як пише історикиня Анна Махінько, належить і українській, і російській культурі.
Чому це важливо сьогодні
Феофан Прокопович показує, яку вагу мала київська освіта на початку XVIII століття. Викладаючи в Києво-Могилянській академії Коперника, Декарта й Локка, він тримав Київ у колі європейської науки свого часу. Його «Володимир», поетика й риторика належать до історії української літератури. А «Духовний регламент», написаний для Петра I, майже 200 років визначав, як церква підпорядковувалася імперській державі. Його шлях від київської кафедри до керування церквою цілої імперії досі оцінюють по-різному, але він показує, як далеко сягали люди київської школи.
