Петро Калнишевський

1765 року запорожці обрали його кошовим всупереч волі Катерини II і переобирали десять років поспіль. Після знищення Січі 1775 року останнього кошового отамана Петра Калнишевського заслали на Соловки, де він провів у неволі 25 років.

Ключові досягнення

Кошовий отаман Запорозької Січі 1762 року і безперервно в 1765–1775 роках

Заохочував заселення запорозьких земель, хліборобство й торгівлю

Кілька разів їздив до Петербурга, обстоюючи права Запорожжя на його землі

Відзначився в російсько-турецькій війні 1768–1774 років

Канонізований Українською православною церквою Київського патріархату як праведний Петро Багатостраждальний (2008)

Отаман усупереч імператриці

У січні 1765 року запорожці обрали Петра Калнишевського кошовим отаманом, хоча Катерина II цього не хотіла. Потім вони переобирали його ще десять років, аж до кінця Січі.

Калнишевський народився в селі Пустовійтівка (нині Сумщина); Енциклопедія історії України називає 1691 рік, інші джерела - 1690-й. За переказами, на Січ він потрапив ще дитиною і пройшов шлях від джури (зброєносця) до військового судді, а 1762 року вперше став кошовим.

Господар і дипломат

Калнишевський передусім дбав про запорозькі землі. Він заохочував туди переселенців, розвиток хліборобства й торгівлі: 1770 року на землях Січі було 45 сіл і близько 4000 хуторів-зимівників. Він кілька разів їздив до Петербурга, щоб захистити ці землі від посягань імперії. У російсько-турецькій війні 1768–1774 років він так відзначився, що Катерина II нагородила його золотою медаллю з діамантами.

25 років на Соловках

Після перемоги над Османською імперією Січ стала імперії непотрібною. 1775 року російські війська зруйнували Нову Січ, а Калнишевського заарештували й за наказом Катерини II відправили до в’язниці Соловецького монастиря на Білому морі. Там він провів у тяжких умовах 25 років. Помер 1803 року; за різними даними, йому було 112 або 113 років.

Чому це важливо сьогодні

Калнишевський став символом незламності й останніх днів запорозької вольності. 2008 року Українська православна церква Київського патріархату зарахувала його до святих як праведного Петра Багатостраждального. Його ім’я носять вулиці в багатьох містах України.