Христина Сушко - Знай своїх

Князівна, яка сховалася під чужим прізвищем і стала поручницею. Христина Сушко лікувала січових стрільців просто на полі бою, втекла з більшовицького полону й не покинула службу після важких поранень. Її називають першою, а можливо, і єдиною жінкою-офіцером Армії УНР.

Ключові досягнення

Лікарка 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР у званні поручника

Утекла з більшовицького полону (1919) й повернулася до війська

Не залишила фронт після кількох поранень, зокрема у бою під Пергою (1920)

У таборі інтернованих у Щипьорні очолила філію спілки військових інвалідів

Лікарка армії США в таборах переміщених осіб у Німеччині (1945-1950)

Князівна під чужим прізвищем

Чому в однієї жінки стільки прізвищ? Христина народилася 1894 року в Києві в родині князя Євгена Трубецького, релігійного філософа. Вона вивчала медицину, а в Першу світову пішла сестрою милосердя на Південно-Західний фронт. 1915 року вийшла заміж за генерала Миколу Долгорукова, 1917-го народила доньку. Після смерті чоловіка й більшовицького перевороту князівна втекла до Києва. Тут їй допоміг Симон Петлюра, який знав її родину: він порадив сховати шляхетне походження під прізвищем Скачківська.

Лікарка просто на полі бою

1918 року Христина стала військовою медикинею січових стрільців, а згодом - лікаркою 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР, якою командував Марко Безручко. У цьому ж війську служив полковник Роман Сушко, її другий чоловік. 5 червня 1919 року біля села Мала Салиха вона потрапила в полон до більшовиків, які над нею знущалися. Христина втекла й передала українським частинам, де стоять ворожі позиції.

Поранена, але в строю

Того ж літа дві кулеметні кулі влучили їй у праву руку, та вона залишилася з частиною. У серпні 1919 року після контузії в неї паралізувало праву половину тіла. У червні 1920 року в бою під Пергою на Житомирщині Христину знову важко поранили. Петлюра погодив кошти на її лікування за кордоном і назвав це обов’язком держави перед «одною з найкращих дочок її». Вона мала звання поручника. Її називають першою, а можливо, і єдиною жінкою-офіцером Армії УНР.

Лікувати своїх і на чужині

Разом з армією Христина опинилася в таборі інтернованих у Щипьорні в Польщі. Там вона очолила філію спілки військових інвалідів і допомагала пораненим побратимам. Згодом жила в Італії й Франції, здобула фах кардіологині в Римі й мала власну практику. 1932 року познайомилася з провідником ОУН Євгеном Коновальцем. Після Другої світової війни як лікарка армії США вона опікувалася таборами переміщених осіб у Німеччині, де жили здебільшого українці. Христина Сушко померла 7 лютого 1967 року в Женеві.

Чому це важливо сьогодні

Сьогодні жінка-офіцерка в українському війську нікого не дивує, але понад сто років тому це ще треба було довести, і Христина Сушко довела. Її називають першою, а можливо, і єдиною жінкою-офіцером Армії УНР, тож українки, які служать сьогодні, мають на кого рівнятися. Вона показала, що мужність лікарки - це не покидати своїх ні в бою, ні після важких поранень, ні на чужині. Її шлях - приклад для кожного, хто сьогодні служить, щоб берегти життя інших.