1895–1937
Майк Йогансен
Поет, прозаїк, автор «Доктора Леонардо»
Його пригодницький роман 1925 року вийшов загальним накладом 100 тисяч примірників. Майк Йогансен - харківський поет, прозаїк і мовознавець, співавтор сценарію Довженкової «Звенигори» й один із засновників ВАПЛІТЕ. 1937 року його розстріляли в Києві.
Ключові досягнення
- Роман «Подорож ученого доктора Леонардо... у Слобожанській Швейцарії» (1928), де головний герой - краєвид
- Збірки поезій «Д'горі» (1921), «Кроковеє коло» (1923), «Ясен» (1930)
- Сценарій фільму Олександра Довженка «Звенигора» (разом із Юрієм Тютюнником)
- Один із засновників ВАПЛІТЕ (1925) і «Техно-мистецької групи А»
- Співукладач російсько-українського словника (1926), учасник праці над правописом 1928 року
Роман на 100 тисяч примірників
Уявіть українську пригодницьку книжку, яка виходить випусками, як серіал. 1925 року так вийшли «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших» Майка Йогансена: десять випусків загальним накладом 100 тисяч примірників. Того ж року з’явилася і його перша збірка оповідань, «17 хвилин».
Харківець із німецьким прізвищем
Михайло (Майк) Йогансен народився 28 жовтня 1895 року в Харкові. Його батько, Гервасій Йогансен, викладав німецьку мову в харківських гімназіях. За одними джерелами батько був німцем, за іншими - обрусілим шведом. Мати, Ганна Крамаревська, була українкою з роду старобільських козаків. Майк закінчив класичну гімназію, а 1917 року - історико-філологічний факультет Харківського університету зі ступенем магістра.
Спалити минуле: як народжувався Майк Йогансен
Гімназистом Майк Йогансен писав вірші російською й німецькою, але вони йому не подобалися, і згодом він усі їх спалив. Українською, за його власними словами, він почав писати під впливом учителів харківської школи імені Грінченка. Після 1917 року писав тільки українською, а 1921-го видав першу збірку, «Д’горі».
Маніфест і ВАПЛІТЕ
1921 року Йогансен разом із Миколою Хвильовим і Володимиром Сосюрою написав маніфест «Наш універсал до робітництва і пролетарських митців українських». Він був у спілці пролетарських письменників «Гарт», а 1925 року став одним із засновників ВАПЛІТЕ. Коли влада змусила ВАПЛІТЕ саморозпуститися, Йогансен єдиний із колишніх ваплітян публічно виступив проти створення «Пролітфронту». Вступати до нього він відмовився й заснував аполітичну «Техно-мистецьку групу А», яку 1930 року заборонили.
Кіно, театр і мова
Разом із Юрієм Тютюнником Йогансен написав сценарій фільму «Звенигора», який зняв Олександр Довженко. З Миколою Хвильовим і Остапом Вишнею він створив оперету «Мікадо» і ревю «Алло, на хвилі 477!» для театру «Березіль» Леся Курбаса. У романі «Подорож ученого доктора Леонардо… у Слобожанській Швейцарії» (1928) головним героєм він зробив краєвид, а люди відійшли на другий план. Йогансен був і мовознавцем: знав європейські й скандинавські мови, укладав російсько-український словник (1926), працював над проєктом українського правопису 1928 року, а ще розробив проєкт латинізації українського письма.
Книжки для дітей
На початку 1930-х влада вимагала від письменників тільки «соціалістичного реалізму». Щоб не писати за наказом, Йогансен узявся за книжки для дітей - «Краби», «Кіт-Чудило» - і за подорожні нариси.
Арешт і розстріл
18 серпня 1937 року Йогансена заарештували в Харкові, у письменницькому будинку «Слово». 26 жовтня Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до розстрілу за участь у вигаданій націоналістичній організації. 27 жовтня 1937 року його розстріляли в Києві, у Лук’янівській тюрмі, - через три дні після Михайля Семенка. Дослідники вважають, що його таємно поховали в Биківнянському лісі. 1958 року вирок скасували через відсутність складу злочину.
Чому це важливо сьогодні
Майк Йогансен показав, що українська література може бути будь-якою: пригодницькою, експериментальною, смішною, дитячою, кіношною. Його книжки читали масово, а його тексти жили в кіно й театрі поруч із Довженком і Курбасом. Українську мову він вибрав свідомо, хоча писав і іншими, і вірив, що його Батьківщина - «діамант у гроні вільних народів світу». Навіть коли влада вимагала писати за наказом, він шукав спосіб лишитися собою. Для кожного, хто пише українською сьогодні, він - доказ, що свою мову можна робити сучасною, грайливою й цікавою для всіх.
