1819–1903
Нікола Терещенко
Цукрозаводчик і меценат
«Прагненням до суспільної користі» - такий девіз мав герб Терещенків. Нікола Терещенко, купець із Глухова, став одним із найбільших цукрозаводчиків імперії й пожертвував понад 5 мільйонів рублів на школи, лікарні, храми й музеї Києва та Глухова.
Ключові досягнення
- Разом із братом Федором заснував «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків» (1870)
- Міський голова Глухова з 1860 року
- Пожертвував понад 5 мільйонів рублів: 1,5 мільйона Глухову й понад 2,5 мільйона Києву
- Звів у Києві 5-ту гімназію, міське училище й лікарню для чорноробів (нині «Охматдит»)
- Дав великі кошти на будівлі Київського політехнічного інституту й Міського музею (нині Національний художній музей України)
Хлопець, який торгував хлібом
Нікола (Микола) Терещенко народився 1819 року в Глухові на Чернігівщині (нині Сумщина), у козацько-міщанській родині. Він закінчив лише трикласне повітове училище. Ще підлітком почав торгувати хлібом, а згодом возив із Криму сіль і рибу. Під час Кримської війни 1853–1856 років постачав армію за державними замовленнями і так значно примножив свій капітал.
Цукрова імперія
Після скасування кріпацтва 1861 року Терещенко разом із батьком Артемієм і братом Федором скуповував великі маєтки, цукрові заводи й гуральні. 1870 року брати заснували «Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків» - тоді найбільше в цукровій галузі російської імперії. Того ж року родина отримала спадкове дворянство. Особисто Ніколі належали ще три цукрові заводи, млини, цегельні й близько 60 тисяч десятин землі.
Гроші, які повернулися містам
У Глухові Терещенко був старшим бургомістром, а з 1860 року - міським головою. Рідному місту родина пожертвувала півтора мільйона рублів: тут з’явилися гімназії для хлопців і дівчат, лікарні, дитячий притулок, ремісниче училище. 1875 року Терещенко переїхав до Києва. Тут на його гроші збудували 5-ту гімназію, міське училище, торговельну школу для дівчат, лікарню для чорноробів і нічліжку на 500 людей. Він дав великі кошти на Політехнічний інститут і на Міський музей старожитностей і мистецтв, будівлю якого спроєктував Владислав Городецький. Загалом за життя Терещенко пожертвував понад 5 мільйонів рублів. Він був почесним громадянином Києва і Глухова.
Нікола Терещенко помер 1903 року в Києві.
Чому це важливо сьогодні
Нікола Терещенко показав, що статки, зароблені власною працею, можна повернути людям так, щоб вони служили й після тебе. Багато з того, що збудували на його гроші, служить людям і досі: у колишній лікарні для чорноробів лікують дітей в «Охматдиті», а музей, будівлю якого спроєктував Владислав Городецький, став Національним художнім музеєм України; у колишньому особняку Терещенка - Національний музей Тараса Шевченка. Він почав із торгівлі хлібом і трикласного училища, і це нагадує, що внесок у свою країну не залежить від того, з чого ти починав. Девіз родини, «Прагненням до суспільної користі», - добра мірка і для українського бізнесу сьогодні.
