1912–1978
Олекса Гірник
Дисидент, політв'язень
Тисяча листівок, кожна написана від руки. Олекса Гірник, в'язень польських тюрем і радянських таборів, розкидав їх біля могили Шевченка в Каневі і підпалив себе на знак протесту проти русифікації. Про його вчинок країна дізналася аж у незалежній Україні.
Ключові досягнення
- Член ОУН, діяч «Просвіти» і «Сокола» на Станіславщині (1930-ті)
- В'язень польських тюрем (1937–1939) і радянських таборів (1940–1948)
- Близько тисячі рукописних листівок проти русифікації, розкиданих на Чернечій горі в Каневі (1978)
- Герой України (2007, посмертно)
Тисяча листівок від руки
Уявіть, що в країні не можна вільно надрукувати жодного слова проти влади. Олекса Гірник, пенсіонер із Калуша, вечорами потай від родини писав листівки від руки. Він облаштував удома маленьку сховану кімнатку і списав близько тисячі аркушів: про історію України, з цитатами з Тараса Шевченка, з протестом проти русифікації.
Дві влади, одні ґрати
Гірник народився 1912 року в Богородчанах на Прикарпатті. Закінчив гімназію в Станіславові (нині Івано-Франківськ), вступив до ОУН, працював у «Просвіті» і «Соколі». Під час служби в польському війську 1937 року його засудили за націоналістичну діяльність, і він сидів у польських тюрмах аж до війни 1939 року.
Восени 1939-го у Стрию його заарештувало вже НКВС. Вісім років він провів у радянських таборах. Повернувся 1948 року, одружився, виховав двох синів і від 1952 року жив із родиною в Калуші.
Ніч на Чернечій горі
Наближалася 60-та річниця проголошення незалежності Української Народної Республіки, 22 січня 1918 року. Гірник сказав дружині, що їде до Львова. Натомість він поїхав до Канева. У ніч на 21 січня 1978 року він розкидав листівки на Чернечій горі, біля могили Шевченка, і підпалив себе. У листівках було: «Протест проти російської окупації на Україні! Протест проти русифікації українського народу!» У прощальному листі дружині він назвав свій протест словами Шевченка.
Міліція і КДБ зібрали майже 970 листівок, але кілька аркушів сховали місцеві люди і навіть дехто з міліціонерів. Говорити про подію заборонили. Родині сказали, що Гірник загинув в автомобільній аварії, а про нього самого пускали чутки, що він був п’яницею.
Чому це важливо сьогодні
Дві влади тримали Олексу Гірника за ґратами, але він не відмовився від того, у що вірив. У часи, коли за слово йшли до таборів, він сам, від руки, нагадав людям про історію України й виступив проти русифікації, а за свій протест віддав життя, як до нього Василь Макух. Влада хотіла, щоб про нього забули, але кілька аркушів сховали звичайні люди, і правда дійшла до нас. Його вчинок показує, що навіть одна людина з папером і пером може не дати правді зникнути.
