1875–1919
Олександр Мурашко
Живописець, автор «Каруселі»
1909 року в Мюнхені золоту медаль міжнародної виставки здобула «Карусель» київського художника. Олександр Мурашко вивів українське малярство до виставок Парижа, Венеції й Берліна і став одним із засновників Української академії мистецтв. 1919 року його застрелили в Києві.
Ключові досягнення
- Картина «Карусель» (1906): золота медаль 10-ї міжнародної виставки в Мюнхені (1909)
- «Дівчина у червоному капелюсі» (1903), «Старий учитель» (1906), «Селянська родина» (1914)
- Один із засновників Української академії мистецтв (1917), професор майстерні живопису
- Персональні виставки в Берліні, Дюссельдорфі й Кельні (1909–1910); участь у виставках у Парижі, Відні, Амстердамі, Мюнхені, Венеції
- Один з організаторів Київського товариства художників (1916)
- Член Мюнхенського сецесіону (1911)
Медаль для київської «Каруселі»
Чи знали ви, що 1909 року на великій міжнародній виставці в Мюнхені золоту медаль здобула картина художника з Києва? Це була «Карусель» Олександра Мурашка, і її просто з виставки купили для музею в Будапешті. Мурашко народився 7 вересня 1875 року в Києві. Малювати вчився в рисувальній школі свого дядька Миколи Мурашка, а далі - в Академії мистецтв у Петербурзі, з 1897 року в майстерні Іллі Рєпіна. За дипломну картину «Похорон кошового» (1900) він отримав право на поїздку до Європи. Існує припущення, що для цієї картини позував письменник Михайло Старицький.
Паризькі кав’ярні й червоний капелюх
На початку 1900-х Мурашко жив у Парижі: писав портрети, кав’ярні й вулиці міста. Там з’явилася «Дівчина у червоному капелюсі» (1903), одна з його найвідоміших картин. Потім він навчався в Мюнхені, у студії Антона Ажбе. Мурашко поєднував у живописі реалістичну школу, світло й повітря імпресіонізму та декоративність модерну.
Київ на виставках Європи
«Мені хотілося передати весь вихор руху каруселі», - згадував художник про картину 1906 року, яка прославила його ім’я. Його картини бачили в Парижі, Відні, Амстердамі, Мюнхені й Венеції. 1910 року у Венеції дві його картини купили одразу: одну до Бухареста, другу до Нью-Йорка. У 1909–1910 роках він мав персональні виставки в Берліні, Дюссельдорфі й Кельні. Так українське малярство потрапило в один ряд з європейським мистецтвом свого часу. У Києві Мурашко викладав у художньому училищі, відкрив власну студію, а 1916 року став одним з організаторів Київського товариства художників.
Академія в рідному місті
«Мені потрібна українська Академія мистецтв у рідному місті Києві», - говорив Мурашко друзям. 1917 року ця мрія здійснилася: він став одним із засновників Української академії мистецтв. Разом з ним біля витоків академії стояли Георгій Нарбут, Михайло Бойчук і брати Федір та Василь Кричевські. Мурашко вів у ній майстерню живопису.
Ніч на Лук’янівці
Пізно ввечері 14 червня 1919 року Мурашко з дружиною повертався з гостей додому на Лук’янівку. Біля будинку до нього підійшли троє солдатів і оголосили, що він заарештований. Художник кинувся тікати, і його застрелили; наступного дня його тіло знайшли на сусідній вулиці. За різними даними, це були невідомі нападники або нічний патруль ЧК; убивство так і не розкрили. Олександрові Мурашку було 43 роки.
Чому це важливо сьогодні
Олександр Мурашко довів, що київський художник може змагатися з найкращими митцями Європи і перемагати. Він показав світові українське малярство як частину європейського мистецтва свого часу. Він належить до митців, які заклали підвалини української культури XX століття, а академія, про яку він мріяв, з’явилася саме в Києві. Кожен український митець, якого сьогодні знають у світі, іде дорогою, яку він прокладав.
