1884–1937
Софія Налепинська-Бойчук
Графікиня, майстриня дереворизу
Вона створила проєкти грошей і державних паперів для України доби Визвольних змагань, які так і не надрукували. Софія Налепинська-Бойчук - графікиня й педагогиня, полька з Лодзі, що стала майстринею українського дереворизу. 1937 року її розстріляли в Києві.
Ключові досягнення
- Керувала ксилографічною майстернею поліграфічного факультету Київського художнього інституту (1922–1929)
- Гравюри «Фабзаєць» (1925), «Дівчата з книжкою», «Голодні діти» (обидві - 1927), «Пацифікація Західної України» (1930)
- Ілюстрації до «Катерини» Тараса Шевченка (1929) та «Анни Кареніної» Льва Толстого (1935)
- Проєкти паперових грошей (25 карбованців) і державних паперів доби Визвольних змагань 1917–1921 років
- Понад 35 групових виставок у 1928–1932 роках
Дівчина з Лодзі
Софія Налепинська народилася 1884 року в Лодзі - тоді місті російської імперії, нині Польщі. Вона була полькою за походженням; її брат Тадеуш став польським поетом. Малювати Софія вчилася в Санкт-Петербурзі, у школі Яна Ционглінського, потім у Мюнхені, а 1909 року - в паризькій Академії Рансона, де викладали Фелікс Валлоттон і Моріс Дені.
Зустріч у Парижі
У Парижі вона познайомилася з українським художником Михайлом Бойчуком, а з 1917 року стала його дружиною. Так полька з Лодзі пов’язала життя з Україною. З 1918 року (за іншими даними, з 1919-го) до 1921-го вона викладала в художній школі в Миргороді на Полтавщині.
Картини, вирізані на дошці
Як зробити картину, яку можна надрукувати сотні разів? Вирізати її на дерев’яній дошці, а потім відбити на папері: так роблять дереворит. Саме в цій техніці працювала Налепинська-Бойчук. 1922–1929 років вона керувала ксилографічною (тобто гравюрною) майстернею Київського художнього інституту. Її гравюри - «Фабзаєць» (1925), «Дівчата з книжкою» і «Голодні діти» (обидві - 1927), «Пацифікація Західної України» (1930). Вона ілюструвала «Катерину» Тараса Шевченка (1929) і «Анну Кареніну» Льва Толстого (1935). У 1928–1932 роках її роботи показали на понад 35 групових виставках. Її гравюри вплинули й на молодших митців: за її прикладом до гравюри звернувся Іван Падалка.
Гроші, яких не надрукували
Серед її задумів були й такі, що так і не стали реальністю: проєкти паперових грошей на 25 карбованців та інших державних паперів доби Визвольних змагань 1917–1921 років. 1932 року їх показали у Львові на Виставці сучасної української графіки, яку влаштувала Асоціація незалежних українських митців.
Арешт і розстріл
У листопаді 1936 року заарештували Михайла Бойчука, а 13 липня 1937 року його розстріляли. Саму Софію заарештували 12 червня 1937 року. Її звинуватили в участі в антирадянській націоналістичній терористичній організації і в співпраці з іноземною розвідкою. Винною себе вона не визнала. 6 грудня 1937 року у справі Бойчука її засудили до смертної кари, а 11 грудня 1937 року розстріляли в Києві.
Чому це важливо сьогодні
Софія Налепинська-Бойчук - полька з Лодзі, яка пов’язала життя з Україною і стала майстринею українського дереворизу. Вона вчила молодих митців у Миргороді й Києві, а її гравюри показують, якою бачили Україну митці 1920-х: у праці, у навчанні й у горі. Свій талант вона віддала й Україні, що боролася за незалежність: створила проєкти її грошей і державних паперів. Її шлях нагадує, що Україну творили й ті, хто прийшов до неї з іншої країни, і що вона може стати рідною для кожного, хто її обере.
