Петро Полтава

Від лейтенанта до ідеолога

Він мав стати лікарем, а став одним із тих, хто пояснював, за що воює Українська повстанська армія. Петро Федун народився 23 лютого 1919 року в селі Шнирів біля Бродів на Львівщині. 1938 року закінчив українську гімназію в Бродах, а з 1939-го вивчав медицину у Львові. Ще гімназистом він вступив до Організації українських націоналістів (ОУН).

Війна і полон

1940 року 21-річного студента мобілізували до Червоної армії. Його відправили на курси командирів, він воював лейтенантом-артилеристом і потрапив у німецький полон. Вирвавшись звідти, Федун повернувся до Львова, знову взявся за медицину і водночас працював в Юнацтві ОУН - молодіжній організації підпілля. Він редагував її журнал «Юнак», а 1942–1943 років очолював Юнацтво на західноукраїнських землях.

Голос підпілля

1944 року Федун пішов у підпілля; влітку того ж року він був комендантом школи кадрів Юнацтва ОУН у Карпатах. Він керував політичним вихованням спершу в штабі УПА-Захід, а з 1946 по 1949 рік - у Головному військовому штабі УПА, яким тоді керував Олекса Гасин. Водночас він очолював головний осередок пропаганди ОУН і Бюро інформації Української головної визвольної ради - політичного проводу визвольного руху. Осередок мав підпільну радіостанцію «Афродита» і велику друкарню «Прага» в Карпатах; лише підпільні друкарні Дрогобицької області за зиму 1949/1950 року випустили понад 300 тисяч примірників. Федуна кооптували до Української головної визвольної ради й обрали заступником голови її Генерального секретаріату. 1948 року став членом Проводу ОУН, 1950-го отримав звання майора.

Свої праці він підписував «Петро Полтава», а в підпіллі мав і інші псевдоніми - «Север» і «Волянський». Він писав про ідеї українського визвольного руху, критикував радянську окупаційну політику, обґрунтовував, якою має бути майбутня незалежна Україна, і пов’язував боротьбу за неї із соціальною справедливістю. Одну з брошур, «Хто такі бандерівці та за що вони борються», він написав для людей у Радянському Союзі; бандерівцями називали прихильників ОУН під проводом Степана Бандери. Вважають, що його праці сильно вплинули на ідеї повстанського руху.

Остання криївка

Його довго розшукували: наприкінці 1951 року близько 4,5 тисячі військових і оперативників МДБ оточили лісовий масив, де він зимував. 23 грудня вони натрапили на його криївку - підземну схованку - у лісі біля села Новошин. За різними даними, Петро Федун загинув у бою або застрелився, щоб не потрапити в полон. Йому було 32 роки.

Дискусії та оцінки

ОУН і УПА, у керівництві яких був Федун, оцінюють по-різному. 2015 року Верховна Рада ухвалила закон, який визнав учасників ОУН і УПА борцями за незалежність України у XX столітті; у Польщі цей закон викликав дискусії. 2016 року Сейм Польщі назвав геноцидом убивства поляків, які під час Другої світової війни чинили українські націоналісти на Волині та в інших землях нинішньої Західної України; у тій самій ухвалі згадано й убивства українців польськими націоналістами. Сам Федун очолював пропаганду ОУН, і частина його праць - агітаційні брошури.

Чому це важливо сьогодні

Петро Полтава показав, що за незалежність борються не лише зброєю, а й словом: його брошури пояснювали людям, навіщо Україні власна держава і якою вона має бути. Він поєднував ідею незалежності з вимогою соціальної справедливості й думав про устрій держави, якої тоді ще не було. Його шлях від лейтенанта Червоної армії до ідеолога підпілля показує, як війна змушувала молодих людей обирати, на чиєму вони боці. Його праці виходили в еміграції (1959 року в Мюнхені посмертно вийшов «Збірник підпільних писань») і були перевидані вже в незалежній Україні; вони допомагають зрозуміти, чим жило українське підпілля.