Степан Рудницький

«Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна», - писав він, коли українські землі ділили дві імперії. Степан Рудницький написав першу ґрунтовну географію цих земель, склав першу етнографічну карту й обґрунтував, що Україна може бути самостійною державою. 1937 року його розстріляли в Сандармосі.

Земля, що зветься Україна

«Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною». Так Степан Рудницький пояснював читачам, про що його «Коротка географія України». Його називають засновником української географії. Він народився 1877 року в Перемишлі (нині Польща), у родині вчителя географії та історії. У Львівському університеті вчився в Михайла Грушевського і згадував: «Я був одним з його кращих учнів по історії. Та віддався виключно географії». Географію він студіював у Відні, а 1901 року здобув докторський ступінь.

Географія українською

Рудницький учителював у гімназіях Тернополя й Львова, а з 1908 року викладав у Львівському університеті - географію, і українською мовою. Того ж року він видав перший український географічний словник. У 1910 і 1914 роках вийшли два томи його «Короткої географії України» - першої ґрунтовної праці про всі українські землі. Кордони імперій ділили ці землі, а Рудницький показав їх як одну країну з одним народом.

Мапа для нової держави

Під час Першої світової війни Рудницький жив у Відні. 1915 року під псевдонімом Ш. Левенко він видав статтю «Чому ми хочемо самостійної України?»: українців, писав він, 40 мільйонів, і цього досить, щоб заснувати велику державу. Його книжку про Україну, її край і народ видали німецькою (1916), а 1918 року - англійською, тож світ міг прочитати про Україну від українця. Рудницький склав першу етнографічну карту України і перші настінні фізичні карти України (1918). У 1918–1919 роках він радив уряду Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у справах економіки й політичної географії.

Еміграція і повернення

На початку 1920-х Рудницький жив у Відні, а згодом у Празі. Він був серед засновників Українського вільного університету і першим деканом його філософського факультету. 1926 року він прийняв запрошення до радянської України й переїхав до Харкова. Там 1927 року під його проводом постав Український науково-дослідний інститут географії та картографії, а 1929-го Рудницького обрали академіком Всеукраїнської академії наук. Та згодом він писав: «Живу в Харкові як на дальшій еміграції».

Соловки й Сандармох

У березні 1933 року Рудницького заарештували, звинувативши в контрреволюції, шкідництві й шпигунстві, і засудили до п’яти років ув’язнення. З академії його виключили, а 1935 року відправили на Соловки. Навіть в ув’язненні він писав наукові книжки, але рукопис «Геономії» забрали на перевірку, і його доля досі невідома. 3 листопада 1937 року Степана Рудницького розстріляли в урочищі Сандармох у Карелії. У ті самі дні там загинули Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш та багато інших українських інтелектуалів. 1965 року, завдяки зусиллям львівських географів, Рудницького реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Степан Рудницький дав Україні те, без чого важко уявити державу: її власну мапу. Він показав, що землі, поділені кордонами імперій, - це одна країна з одним народом, і пояснив це і українцям, і світові, науковою мовою, а не гаслами. Ще 1915 року, коли Української держави не було, він обґрунтував, що українців досить, щоб її заснувати. Кожен, хто сьогодні розгортає мапу України, тримає в руках справу, яку він почав понад сто років тому.