Михайло Грушевський

Він написав історію України в десяти томах, а потім сам її творив: за його головування Центральна Рада 1918 року проголосила незалежність. Михайло Грушевський - історик, без якого важко уявити і українську науку, і українську державу.

Ключові досягнення

Фундаментальна «Історія України-Руси» в 10 томах

Голова Наукового товариства імені Шевченка у Львові (1897–1913)

Голова Української Центральної Ради (1917–1918)

Проголошення незалежності УНР IV Універсалом (січень 1918)

Чия це історія?

Довго історію українських земель розповідали як частину історії Росії. Михайло Грушевський у десятитомній «Історії України-Руси» показав інше: українська історія тягнеться неперервно від Київської Русі до нового часу, окремо від російської. Ця думка стала основою української історичної науки.

Професор зі Львова

Грушевський народився 1866 року в місті Холм (нині Хелм у Польщі) в родині педагога і навчався в Київському університеті. 1894 року він очолив у Львівському університеті кафедру, яка фактично стала першою кафедрою історії України. Наукове товариство імені Шевченка під його проводом виросло до рівня справжньої академії наук.

Від автономії до незалежності

1917 року Грушевського обрали головою Української Центральної Ради. Під його керівництвом Рада спершу проголосила автономію, а 22 січня 1918 року IV Універсалом - незалежність Української Народної Республіки.

1919 року він емігрував, а 1924-го повернувся до радянської України. 1931 року його змусили переїхати до Москви й заарештували; після звільнення він жив під наглядом. 1934 року Грушевський раптово помер у Кисловодську після нескладної операції, і обставини його смерті досі викликають підозри.

Чому це важливо сьогодні

Грушевський дав українцям науково обґрунтовану історію власного народу й очолював Раду, яка проголосила Українську Народну Республіку. Будинок Верховної Ради стоїть на вулиці його імені.