Галшка Гулевичівна

Одна садиба на Подолі стала початком школи, з якої виросла Києво-Могилянська академія. 1615 року волинська шляхтянка Галшка Гулевичівна віддала свій київський двір братству для монастиря, притулку для прочан і школи для православних дітей.

Шляхтянка з Волині

Що може дати країні одна садиба? Відповідь на це питання почалася з Галшки (Єлизавети) Гулевичівни. Вона походила з давнього православного шляхетського роду Гулевичів, які обіймали уряди на Волині. Її дідом був єпископ Феодосій Гулевич-Воютинський, батьком - Василь Гулевич-Затурецький. Коли саме і де вона народилася, точно не відомо; за різними даними, близько 1575 або 1577 року. Першим чоловіком Галшки був Криштоф Потій, другим - Стефан Лозка, київський підчаший і мозирський маршалок.

Двір, що став школою

У жовтні 1615 року в київських міських книгах записали її дарчу. Свій двір із землею на Подолі Гулевичівна віддала братству, тобто спільноті православних киян, «з усіма правами», нічого не залишивши собі й своїм спадкоємцям. Тут мали постати монастир, притулок для прочан і школа, де вчилися б діти шляхти й міщан. Чоловік дав на це згоду. Від січня 1616 року братство почало вписувати до реєстру своїх членів, а його школу назвали Київською братською.

Від братської школи до академії

1632 року архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила об’єднав Київську братську школу з лаврською, яку сам заснував роком раніше. Так постав колегіум, з якого виросла Києво-Могилянська академія. Сама Гулевичівна після смерті другого чоловіка 1618 року жила в Луцьку і допомагала Луцькому братству. Вона померла 1642 року, і її поховали в луцькій Хрестовоздвиженській церкві.

Дискусії та оцінки

Оригінал дарчої не зберігся: найдавніша її копія походить із другої половини XVIII століття. Збереглася й грамота короля Сигізмунда III 1629 року, яка підтверджує фундацію Гулевичівни, але згадує церкву і шпиталь, а не школу. Одні дослідники вважають автентичність дарчої сумнівною. Інші звертають увагу, що засновницею школи Гулевичівну почали називати лише в 1760-х роках, коли академію збиралися реформувати, а раніше засновниками вважали гетьмана Петра Сагайдачного і Петра Могилу; на їхню думку, тоді керівництву було вигідно показати, що біля витоків школи стояли не козаки, а шляхта.

Чому це важливо сьогодні

З дару, який традиція пов’язує з іменем Галшки Гулевичівни, почалася школа, з якої виросла Києво-Могилянська академія. Її ім’я нагадує, що серед тих, хто творив українську освіту, були й жінки. Вона віддала свій двір, щоб на її землі постала школа для дітей «народу руського православного». Кожен, хто сьогодні дає гроші, час чи місце для навчання інших, продовжує її справу.