Памво Беринда - Знай своїх

Як пояснити слова церковних книжок мовою, якою люди говорять щодня? Памво Беринда, друкар і поет, відповів на це «Лексиконом» (1627) - словником, у якому майже 7 тисяч церковнослов'янських та іншомовних слів пояснено тодішньою українською літературною мовою.

Друкар, про якого мало відомо

Коли і де народився Памво Беринда, історики сперечаються: за однією версією, біля Самбора, за іншою - в Єзуполі на Прикарпатті. Невідомо навіть, де він учився. Зате відомо, що Беринда добре знав церковнослов’янську, грецьку й латинську мови. На початку XVII століття він готував церковні книжки в друкарнях єпископа Гедеона Балабана у Стрятині й Крилосі: Служебник (1604), Требник і Євангеліє (1606).

Від Львова до Києва

Потім Беринда очолив друкарню Львівського братства. Там він видав і власні вірші на Різдво (1616) - діалог, у якому виступають семеро хлопчиків. 1616 року його запросили до Києво-Печерської лаври, і згодом він переїхав туди назавжди. У лаврській друкарні Беринда був друкарем, редактором і перекладачем: готував Часослов і тлумачення Івана Золотоустого. Він також різьбив гравюри й позначав їх монограмою «ПБ».

Словник на 7 тисяч слів

Церковні книжки тоді писали церковнослов’янською мовою, і не кожен розумів її слова. 1627 року Беринда власним коштом видав «Лексикон славеноросский і імен толкованіє». У ньому близько 7 тисяч церковнослов’янських та іншомовних слів пояснено тодішньою українською літературною мовою. Перша частина - це словник, друга пояснює імена людей і назви місць. Серед джерел, з яких Беринда брав слова, була Острозька Біблія, яку надрукував Іван Федоров. Беринда хотів відродити церковнослов’янську книжну традицію, щоб протистояти польському і католицькому впливу.

Спочив у лаврі

Беринда помер у Києві 23 липня 1632 року. Його поховали в Києво-Печерській лаврі.

Чому це важливо сьогодні

Памво Беринда хотів, щоб слова церковних книжок розуміли ті, хто говорив щоденною мовою, і заради цього власним коштом видав «Лексикон». Цей словник показав, що тодішня українська літературна мова здатна пояснити і церковнослов’янські, і чужомовні слова. Мовознавці досі вивчають його, бо він показує, якою була українська книжна мова на початку XVII століття. Кожен, хто сьогодні шукає в словнику незнайоме слово, робить те, що Беринда запропонував своїм читачам майже чотириста років тому.