нар. 1930

Ліна Костенко

Поетеса-шістдесятниця

Поетеса

Шістнадцять років між двома книжками: стільки радянська цензура не давала друкувати Ліну Костенко, одну з перших шістдесятників. Та замовчати її не вдалося: роман у віршах «Маруся Чурай» згодом приніс їй Шевченківську премію.

Ключові досягнення

  • Збірки «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» (1961)
  • Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) і Шевченківська премія (1987)
  • Роман у віршах «Берестечко», написаний переважно наприкінці 1960-х і надрукований 1999 року
  • Роман «Записки українського самашедшого» (2011)

Шістнадцять років тиші

1961 року вийшла збірка Ліни Костенко «Мандрівки серця». Наступна її книжка з’явилася лише 1977-го. Що сталося між ними?

Костенко народилася 1930 року в Ржищеві на Київщині в родині вчителів, а з 1936 року жила в Києві. Перші вірші надрукувала 1946 року, навчалася в Київському педагогічному інституті, а в 1952–1956 роках - у Літературному інституті в Москві. Її збірки «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» одразу знайшли читачів. Її називають однією з перших шістдесятників - письменників, які заявили про себе в роки хрущовської «відлиги».

Поетеса під забороною

1963 року секретар ЦК Компартії України Андрій Скаба звинуватив її в «ідейній нечіткості». Готові збірки «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» вилучили з виробництва, а вірші на роки перестали друкувати. У 1965 і 1968 роках Костенко підписувала відкриті листи проти арештів і закритих судів над українськими інтелігентами.

Лише 1977 року вийшла книжка «Над берегами вічної ріки». Далі з’явився історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) про легендарну козачку-піснярку. За нього та збірку «Неповторність» поетеса 1987 року отримала Шевченківську премію. Роман у віршах «Берестечко», здебільшого написаний ще наприкінці 1960-х, надрукували тільки 1999 року. Після Чорнобильської катастрофи Костенко багато часу віддавала збереженню спадщини Чорнобильщини, а 2011 року вийшов її прозовий роман «Записки українського самашедшого».

Чому це важливо сьогодні

Доля Ліни Костенко показує: чесне слово можна замовчувати роками, але не знищити. Її рядки з «Берестечка» «Бо лиш народи, явлені у Слові, достойно можуть жити на землі» нагадують, що мова й література - частина свободи народу.