Олесь Бердник - Знай своїх

Коли КДБ забрав у нього дві друкарські машинки, Олесь Бердник голодував 16 днів, і вибачення він почув від самого керівника Компартії України. Класик української фантастики, у чиєму космосі літали українці, став одним із засновників Української Гельсінської групи і двічі пройшов радянські табори.

Ключові досягнення

Один із засновників наукової фантастики в українській літературі: близько 30 книжок, зокрема «Зоряний корсар» (1971) і дилогія «Камертон Дажбога» (1996)

Член-засновник Української Гельсінської групи (1976), від 1977 - її керівник; автор програмних документів групи, зокрема «Маніфесту українського правозахисного руху» (1977)

Ідея «Альтернативної еволюції» - відкриті послання до ООН, Конгресу США і Ватикану (1970-ті)

Засновник і провідник гуманістичного об'єднання «Українська духовна республіка» (1989)

Голодування, яке закінчилося вибаченням

Квітень 1972 року. КДБ обшукує київську квартиру Миколи Руденка, де живе письменник Олесь Бердник, і забирає працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та дві друкарські машинки. Бердник голодує 16 днів. Його приймає сам перший секретар ЦК Компартії України Петро Шелест: вибачається, але каже, що партія не може втручатися в справи КДБ. Машинки повертають. Та відтоді книжки Бердника перестають друкувати.

Вирок за слово на зборах

Бердник народився у Вавиловому на Миколаївщині, у родині коваля, за різними даними 1926 або 1927 року. 1943-го пішов добровольцем на фронт, після війни вчився акторства в Києві. 1949 року на зборах театру він обурився, що актори обмовляють своїх колег. Його заарештували. На суді він сказав, що на слідстві його катували, і за це до звинувачень додали «наклеп». Вирок - 10 років таборів.

Сам Бердник згадував, що в таборі задумав утекти на саморобній повітряній кулі, але план розкрили. 1953 року за спробу втечі він дістав ще 10 років. Помилували його 1955-го.

Українці серед зірок

Вийшовши на волю, Бердник став одним із перших українських фантастів. До Клубу творчої молоді, що гуртував шістдесятників, він, за спогадами Леся Танюка, прийшов від письменників. Його герої літали до зірок, і серед них були українці. Читач робив висновок сам: якщо українці є навіть у далекому майбутньому, то русифікація - помилка.

«Зоряний корсар» (1971) швидко вилучили з бібліотек, але сільські підлітки ще роками зачитувалися ним. У головному герої, казав Бердник, він зашифрував Христа - вічного повстанця. 1976 року секретний наказ звелів прибрати всі його книжки з бібліотек і книгарень. Спілка письменників виключила його, як і перекладачів Миколу Лукаша та Григорія Кочура, і Бердник пішов працювати вітражистом.

Коли Руденка заарештували

1976 року Бердник разом із Руденком, Оксаною Мешко і Левком Лук’яненком заснував Українську Гельсінську групу. Після арешту Руденка він очолив групу і написав «Маніфест українського правозахисного руху».

1979 року Бердника заарештували. У провину йому ставили, зокрема, поему «Закляття» до 325-ї річниці Переяславської угоди. Суд дав йому 6 років таборів особливого режиму і 3 роки заслання. 1982 року він відмовився свідчити проти Михайла Гориня, а 1984-го його помилували.

Республіка духу

1989 року Бердник очолив гуманістичне об’єднання «Українська духовна республіка», а 1991-го його висували в президенти, але не зареєстрували. Він помер 2003 року. 2006-го, до 30-річчя Гельсінської групи, його посмертно нагородили орденом «За мужність» I ступеня.

Дискусії та оцінки

Перед помилуванням Бердника двічі вивозили з табору до КДБ у Києві на «профілактику» і «перевиховання». У травні 1984 року в газеті «Літературна Україна» вийшла його «покаянна» стаття, де Гельсінський рух названо творінням ЦРУ. Одні дослідники пишуть, що він переосмислив уроки руху і відмовився його підтримувати. Є й думка, що каяття було вимушеним. Колишніх товаришів воно «дуже прикро вразило», і багато хто йому цього не пробачив, хоча його вплив на молодих опозиціонерів визнають надзвичайним. Його ідею Духовної республіки частина діячів руху за незалежність вважала відволіканням від реальної боротьби.

Чому це важливо сьогодні

Олесь Бердник показав, що фантастика може бути не втечею від дійсності, а викликом їй: у його космосі українці не зникали. На його книжках виросли підлітки, які мріяли про зорі українською. Він стояв біля витоків Гельсінської групи, що вимагала від влади дотримуватися прав людини, і заплатив за це волею. Його життя - і про мужність, і про те, як тяжко зберегти її під тиском системи. Кожен, хто пише українською про майбутнє, продовжує шлях, який він проклав.