1856–1916
Іван Франко
Письменник, учений, мислитель
Австрійська влада кілька разів садила його до в'язниці, а Віденський університет зробив доктором філософії. Іван Франко - письменник, учений і публіцист, автор тисяч творів, один з перших, хто обґрунтував ідею незалежної України.
Ключові досягнення
- Поема «Мойсей», повісті «Захар Беркут», «Борислав сміється», вірш «Каменярі»
- Доктор філософії Віденського університету (1893)
- Співзасновник Русько-української радикальної партії (1890)
- Перекладав з 14 мов, дослідник фольклору та історії літератури
В’язень, якого Відень назвав доктором
Австрійська влада кілька разів кидала Івана Франка до в’язниці за політичні погляди: уперше 1877 року. А 1893-го він захистив дисертацію у Віденському університеті й став доктором філософії. Шлях туди почався в селі Нагуєвичі на Львівщині, в родині сільського коваля, потім були Дрогобицька гімназія й Львівський університет.
Тисячі творів і одна ідея
Франко - один з найпродуктивніших авторів в історії української літератури. Він писав поезію, прозу, драми, наукові праці, критику й публіцистику, перекладав. Поема «Мойсей» - роздум про народ, лідера й шлях до свободи. Повість «Захар Беркут» - про громаду, яка обстоює свою волю.
Він не лише писав. 1890 року Франко став одним із засновників першої української політичної партії, Русько-української радикальної. А в статті «Поза межами можливого» (1900) він одним з перших обґрунтував ідею політично незалежної України.
1915 року почалася процедура висунення Франка на Нобелівську премію з літератури. Та 1916-го він помер у Львові, а посмертно цю премію не присуджують.
Чому його ім’я всюди
Франко поєднав літературу, науку й громадську діяльність і став одним з найвпливовіших українських інтелектуалів свого часу. Тому його ім’я носить Львівський національний університет, той самий, де він колись навчався.
