Гнат Хоткевич - Знай своїх

Інженер-залізничник, бандурист і письменник в одній особі. Гнат Хоткевич зібрав театр із гуцульських селян, написав повість «Камінна душа» і підручник гри на бандурі. 1938 року його розстріляли в Харкові.

Інженер із бандурою

Гнат Хоткевич народився наприкінці 1877 року в Харкові, у родині кухаря і хатньої робітниці. 1900 року він закінчив Харківський технологічний інститут і став інженером-залізничником. Але ще студентом, з 1896 року, виступав як співак-бандурист, зокрема з хором Миколи Лисенка. На археологічному з’їзді в Харкові він влаштував виступ кобзарів і лірників.

Страйк і втеча до Галичини

1905 року Хоткевич був одним із керівників страйку залізничників, і його почали переслідувати. 1906 року він утік до Галичини, що тоді належала Австро-Угорщині, і шість років жив у гуцульському селі Криворівня. Він об’їздив Галичину й Буковину з концертами народних пісень під бандуру, а 1909 року видав підручник гри на бандурі.

Театр із гуцулів

Уявіть театр, де всі актори - сільські гуцули. Такий театр Хоткевич зібрав у селі Красноїлля і давав із ним вистави в багатьох куточках Австро-Угорщини. Для нього він писав п’єси: «Довбуш», «Гуцульський рік». А найкращою його прозою стала романтична повість про гуцулів «Камінна душа» (1911).

Харків, Воронеж і знову Харків

1912 року Хоткевич повернувся до Харкова: читав лекції, керував робітничим театром, з 1913 року редагував журнал «Вісник культури і життя». 1915 року царська влада вислала його як «неблагонадійного» за межі України, до Воронежа, і повернувся він лише 1917-го. У 1920-х роках викладав українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі, учив гри на бандурі в Харківському музично-драматичному інституті й керував капелою бандуристів у Полтаві. Він писав історичні драми, дослідження про Григорія Сковороду і статті про Тараса Шевченка, перекладав Шекспіра, Мольєра, Шиллера й Гюго. Книжка про Сковороду (1920) з’явилася, як пише сам Хоткевич, завдяки селянам із Пан-Іванівки, де похований філософ: вони приїхали до Харкова й попросили відзначити 125-ті роковини його смерті. В останній частині тетралогії «Богдан Хмельницький», драмі «Переяслав», Хоткевич показав Переяславську угоду 1654 року як знаряддя підкорення України росією. Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років вийшли його твори у восьми томах.

Арешт і розстріл

У 1930-х роках Хоткевича дедалі більше підозрювали в «націоналізмі». Його роман «Довбуш» так і не надрукували, а тетралогію про Шевченка він не встиг завершити. Хоткевич просив захисту в різних установ і навіть написав Сталіну, але це не допомогло. 21 лютого 1938 року його заарештували, звинувативши в участі в «націоналістичній терористичній організації» і шпигунстві на користь Німеччини. Особлива трійка НКВС засудила його до розстрілу, і 8 жовтня 1938 року Хоткевича стратили в підвалі Харківської внутрішньої тюрми НКВС. 1956 року його реабілітували.

Чому це важливо сьогодні

Гнат Хоткевич показав, що народне мистецтво - кобзарський спів, бандура, життя гуцульського села - може жити на великій сцені, а не лише в селі чи в музеї. Його підручник, пісні й концерти багато важили для розвитку мистецтва бандури, тож кожен, хто сьогодні вчиться на ній грати, іде слідом за ним. Театр, зібраний із сільських гуцулів, показав, що життя гір варте великої сцени. А в драмі «Переяслав» він ще в радянські роки показав угоду 1654 року як знаряддя підкорення України росією.