бл. 1888–1937
Василь Чечвянський
Гуморист, секретар «Червоного перцю»
Два брати поділили між собою рідні місця: один підписувався Грунський, другий - Чечвянський. Старший, Василь Губенко, став дуже популярним гумористом журналу «Червоний перець» і писав про місто так, як його брат Остап Вишня - про село. 1936 року його заарештували, а 1937-го розстріляли.
Ключові досягнення
- Багато років відповідальний секретар гумористичного журналу «Червоний перець»
- 16 книжок гумору й сатири, серед них «Царі природи», «Кадило», «Переливання крові», «Не вам кажучи», «Пародії»
- Гуморески про місто й містян і пародії на колег-письменників
- Член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП
- Посмертні збірки «Вибрані гуморески» і «М'який характер» (1959)
Брати з хутора Чечва
Два брати-гумористи поділили між собою рідні місця. Коли обидва почали писати, Павло підписувався Грунський, за містечком Грунь, а Василь - Чечвянський, за хутором Чечва. Василь Губенко народився 1888 року на цьому хуторі біля Груні на Полтавщині (нині Сумська область). Він був найстаршою дитиною в багатодітній родині, а через рік народився його брат Павло, майбутній Остап Вишня.
Фельдшер, солдат, фейлетоніст
Обох старших синів батько відправив до Київської військово-фельдшерської школи: так вони могли безкоштовно здобути освіту. Василь працював у військових госпіталях, воював, потім служив у Червоній армії, працював у Ростові й Полтаві. Друкуватися він почав раніше за брата, ще під час Першої світової, в армійській пресі. У Полтаві став постійним дописувачем журналу «Всесвіт».
Секретар «Червоного перцю»
На початку 1920-х гумористів в Україні бракувало: гуморески писали Остап Вишня, Кость Котко та ще кілька авторів. Восени 1926 року Василь переїхав до Харкова і став відповідальним секретарем відродженого гумористичного журналу «Червоний перець». Чечвянський видав 16 книжок гумору й сатири, серед них «Царі природи», «Кадило» і «Переливання крові». Остап Вишня писав насамперед про село, а Чечвянський - майже винятково про місто й містян. Він писав і пародії на колег по перу, і багато хто із сучасників уважав його цікавішим гумористом, ніж брат.
«Неможливість сміятися»
На початку листопада 1936 року Чечвянського заарештували в Харкові й звинуватили в участі в «контрреволюційній терористичній організації». Серед його «контрреволюційних творів» у справі назвали збірку «Переливання крові». У протоколі допиту в київському НКВС записано, ніби гумористи відстоювали «теорію про неможливість сміятися в радянських умовах». У липні 1937 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до розстрілу, і 15 липня Василя Чечвянського розстріляли в Києві. Після смерті Сталіна родина домоглася перегляду, і справу закрили за відсутністю складу злочину.
Чому це важливо сьогодні
Василь Чечвянський смішив місто так, як його брат смішив село: разом вони показали, що українською можна жартувати про все життя країни. Його гуморески й пародії зберегли живе обличчя міста 1920-х і його письменників. Для слідчих небезпечним виявився навіть сміх, але 1959 року його гуморески знову вийшли до читачів. Кожен, хто сьогодні вільно жартує українською, продовжує те, що робив Чечвянський.
